Про наше, професійне...

  Пам'ятаю, як Кеті Шекетофф мене заспокоювала, коли під час відвідин публічних бібліотек Данії мені важко було стримувати емоції від враження. Вона тоді сказала приблизно так: в Україні бібліотеки непогані.  У Мексиці набагато гірші.  Звичайно, для заспокоєння можна порівнювати себе з гіршими, але ж не для прогресу.

   Ми часто думаємо так: от мали б ми бібліобуса, ото почалося  б просування читання! От мали б ми бібліотеку площею 5 квадратних кілометрів, як в Хьорнінгу, - ото було б у нас відвідувачів!

А по суті - дуже багато залежить  від бібліотекарів: від  їх вміння працювати з владою, громадою, спонсорами, від розуміння своїх прямих обов'язків.

     Припасла в чернетках ролик про бібліотекаря за покликанням душі із Колумбії. Та по ньому вже проїхався Бібліотечний автобан, продемонструвавши ще один вид бібліобуса - бібліовіслюка. Я ж хочу, щоб ви подивились на цей ролик під іншим кутом, різнопланово (як  це любить один Пан).

     У Колумбії, в невеликому містечку Ла-Глорія, повідомляє  сайт, вчитель початкової школи Луїс Соріано впродовж 10-ти років кожен свій вихідний на своїй мобільній бібліотеці - Бібліовіслюкові їздить у  гори і через поля  в  села, де на нього з нетерпінням чекають діти.  Він твердо вірить, що залучення до читання людей, які не мають доступу до книги, зможе поліпшити країну і відкрити можливості для майбутнього покоління Колумбії. Він планує разом  із дружиною побудувати першу публічну бібліотеку в Ла-Глорії, де,  нарешті, зможе виставити для відвідувачів усю свою колекцію книг.

    На сайті такоже міститься заклик допомогти Луїсу пожертвами та книгами для здійснення його благородного плану.

    Звичайно, я не закликаю сідати, як герой відеоролика, на віслюка -  і в маси!  І справа навіть не в тому, на чому він транспортує книги. У кожній країні своя ситуація і свої можливості. Головне оте покликання душі. А методи поширення книги завжди знайдуться.