"Тут нецензурна лексика!"

 Буває, що деякі представники дорослої вікової категорії користувачів публічних бібліотек щиро обурюються, зустрівши в творах сучасної української літератури чи в перекладах творів відомих зарубіжних письменників ненормативну лексику. І пишуть скарги з вимогою вилучити такі твори з бібліотечних полиць. 

Як порозумітися з читачами старшого віку і зробити усе можливе, щоб "твори для дорослих" не опинялися у руках дітей і підлітків. 

Причини розповсюдження нецензурних і лайливих висловів в книгодрукуванні криються в наявності свободи слова та відсутності цензури в Україні. Згідно статті 15 Конституції України цензура заборонена. Стаття 34 Конституції України гарантує право на свободу думки і слова, включно з вільним поширенням інформації.

Бібліотекарі знаходяться на передовій (Барак Обама)

«Книги, які сформували моє життя, тепер кинуті під сумнів» - написав у твітері Барак Обама.
Так починається  опублікований у липні цього року лист колишнього президента США Барака Обами до бібліотекарів,в якому захищає свободу слова та кидає виклик заборонам книг.

У Мальме (Швеція) відкрилась бібліотека заборонених книжок

Почну з того, що списки заборонених книжок були у різні часи і у різних країнах. Наведу декілька прикладів заборонених книжок.

 “Голий Сніданок” Вільям Берроуз
В “Голому сніданку” автор порушує майже всі заборонені теми — педофілію, насильство, порнографію, гомосексуалізм, злочинність, наркоманію. У США його заборонили, насамперед, через наявність відвертих сцен педофілії і дітовбивства. Рідкісні екземпляри, які просочилися в друк, вилучалися по всій країні аж до 1963-го року (перша публікація була 1959 році). Видавництвам, які ризикнули опублікувати книгу, були пред’явлені судові позови, оскільки книга створює враження пропагандистської — надто вже достовірно описані переживання героя-наркомана. Особливістю книги є те, що її редагування проходило популярним у 1950-і методом нарізки. Судовому переслідуванню піддався і сам Берроуз, але в 1966 році його адвокат в ході судового процесу привів докладний аналіз кожної частини твору і зумів довести, що книга не є непристойною. Судовий розгляд над “Голим сніданком” став останнім в історії США процесом, на якому розглядалася можливість цензурної заборони на публікацію книги.

 “Бойня номер п’ять” Курт Воннеґут
“Бойня номер п’ять” — книга, що не романтизує війну. Воннеґут гранично ясно викладає свою думку, яка полягає в тому, що в бомбардуванні Дрездена військово-повітряними силами США не була необхідності — в місті не було ніяких стратегічно важливих об’єктів, а його населення складалося з мирних жителів і військовополонених. Війна в романі постає як прояв безглуздого насильства. Воннеґут висміює усталені в культурі стереотипи “героїв” і “крутих хлопців”.
Багато людей виступали за заборону книги, звинувачуючи саму книгу і її автора у вульгарності, жорстокості, зловживанні ненормативною лексикою, аморальності і непатріотичності.