Спочатку ви повинні побачити процвітання у вашій уяві

Ренді Пол Гейдж (англ. Randy Paul Gage), американський експерт з саморозвитку, який спеціалізується в галузі досягнення успіху і благополуччя, автор книги "Чому ви дурні, хворі і бідні… І як стати розумним, здоровим і багатим!" (2006 р.) визначив 7 законів життя. 

Його закони не голослівні. Він є класичним прикладом американської історії успіху  людини, яка пройшла шлях від простого посудомийника до мультимільйонера.

Тож варто прислухатись. :)

1. Закон порожнечі! Якщо вам потрібні нові черевики, викиньте старі. Якщо вам потрібен новий одяг, почистіть вашу шафу. Ви повинні по добрій волі розлучитися з вашими стереотипами.

2. Закон циркуляції! Будьте готові відпустити щось, чим ви володієте, щоб отримати щось, що ви бажаєте.

3. Закон уяви! Спочатку ви повинні побачити процвітання у вашій уяві. Зробіть опис свого ідеального дня і не показуйте його нікому, крім того, кому довіряєте. Зберігайте цей опис де-небудь під рукою, і у вільний час перечитуйте його.

4. Закон творчості! Людина може досягти процвітання за допомогою енергії свого мислення, інтуїції і уяви.

5. Закон відплати і отримання! Якщо ви віддаєте щось, то це повертається в десятикратному розмірі. Коли ви отримуєте благо, дуже важливо ділитися ним з оточуючими. Якщо у вас - дар, і ви не використовуєте його, то ображаєте вашу Божественну сутність. Щоб з належною шанобливістю ставитися до своїх здібностей, ви повинні радіти дарам і розділяти їх з іншими. Якщо ви робите це, ви залучаєте ще більше благ у своє життя.

6. Закон десятини! Всесвіт завжди візьме свою десятину. Це просто закон вдячності джерелу підтримки - 10% від усього, що ви маєте. Ви ніколи не знаєте, як ваша десятина повернеться до вас. Гроші - звичайне явище. Але воно також може прийти у вигляді примирення з кимось, з новими дружніми стосунками, у вигляді одужання і т.д.

7. Закон всепрощення! Якщо ви не можете прощати людей, ви не можете приймати своє багатство. Якщо ваша душа заповнена ненавистю, любов не може знайти в ній собі місця. Ви повинні позбутися негативних почуттів, що пожирають вас і не дають вам спокою.

Сумуємо. Пам'ятаємо...

Сьогодні під час відвідин бібліотек Оболонського району на вітринах "Автограф від автора" погляд відразу зачепився за звичне "Б'ю чолом. Микола Сом". Пам'ятаю, як непросто було Миколі Даниловичу назбирати потрібну суму грошей на видання своєї книги "Передай кодолу", і з якою легкістю і задоволенням він роздаровував її київським бібліотекам, залишаючи автограф на згадку. На добру пам'ять.

27 березня минув рік, як він пішов у кращі світи. В цей день колектив та користувачі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки вшанували пам'ять поета спогадами, прочитанням його віршів та виконанням його пісень. До заходу долучилися письменнники, представники громади села Требухів, де народився поет, колеги з Лубенської ЦБС. 

Він був життєлюбом, світлою і позитивною людиною.  Жалкую, що не включала камеру під час наших чаювань в обідню перерву, коли він розповідав нам про свою молодість, про парубоцькі витівки під час приїзду у Требухів з  Василем Симоненком, про свого улюбленого поета Сергія Єсеніна... Для нас він завжди завбачливо припасав невибагливі гостинчики: чи то декілька пійманих ним і засмажених карасиків, чи пропахлі його цигарками "барбариски", чи справжні бочкові огірочки із самого Требухова... О, Миколо Даниловичу, як же нам не вистачає, особливо зараз, вашого підбадьорливого слова і сміху. 

На основі світлин та відео створила ролик, присвячений пам'яті Миколи Даниловича. У ці передпасхальні дні згадайте, яким він був, та помяніть його добрим словом.

Київські бібліотеки - у вінок Кобзареві

Цього року київські бібліотеки популяризують творчу спадщину Т.Г.Шевченка шляхом проведення різних акцій та заходів під гаслом "Київ читає Шевченка". Ще лише початок року, а стрічки новин уже рясніють повідомленнями про події.

Якщо зазирнете на головну сторінку сайту Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, то перейшовши кліком по банеру, присвяченому 200-річному ювілею великого Кобзаря, на сторінку "З іменем Шевченка на вустах", зможете ознайомитися з цікавими ресурсами шевченкознавчої тематики, подіями, що приурочені до цієї дати.
Презентацію художніх  полотен Тараса Шевченка пропонує сайт молодіжної бібліотеки "Молода гвардія".

Головна сторінка сайту ЦБС Дніпровського району повідомляє про те, що оголошено районний літературно-мистецький конкурс "Нас єднає Шевченкове слово". Конкурсне виконання та роботи розглядаються у таких номінаціях: "Власний поетичний твір про Т.Г.Шевченка", "Найкраще виконання творів Т.Г.Шевченка", "Найкраще виконання творів Т.Г.Шевченка іноземними мовами", "Найкраща мистецька робота до творів Т.Г.Шевченка".

Розгорнутий репортаж про захід, присвячений Т.Г.Шевченку, представлено на сайті ЦБС Оболонського району. Захід відбувся з участю старшого наукового співробітника Національного музею Тараса Шевченка  Косицькою Ольгою Іванівною, народного  фольклорного гурту «Вишиванка» виконав пісні на вірші Тараса Шевченка.

Відкрито нову сторіночку на блозі бібліотеки ім. М.Костомарова «Високе світло імені і слова» (за книгою Віктора Щербини «Євангеліє українців, або Крилаті вислови «Кобзаря»). Думи, ідеї, заповіти Пророка України  стали самостійним афористичним надбанням культури. Щодня на блозі подаватиметься один з афоризмів. Колеги сподіваються, що знайомство з афоризмами Кобзаря дасть поштовх до самостійного прочитання та перечитання цього безсмертного твору.

 Про те, що у бібліотеках Голосіївського району розпочався цикл Шевченківських читань, повідомляє газета "Вечірній Київ".
У ЦБС Печерського району урочисто відкрито програму шевченкознавчих заходів «Тарас Шевченко в сучасному вимірі». У заході взяли участь представники райдержадміністрації та учні музичних шкіл, які влаштували для присутніх концерт.

На сайті ЦБС Дарницького району повідомляється про чудове літературно-мистецьке свято «Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем: зима у творчості Кобзаря», що розпочало цикл районних заходів, присвячених відзначенню ювілею великого Кобзаря. Почесним гостем заходу став  український актор театру та кіно, поет, державний діяч, Народний артист України, член Національної комісії ЮНЕСКО, Національної спілки театральних діячів, Національної спілки кінематографістів, автор численних збірок поезій - Биструшкін Олександр Павлович. У його неперевершеному виконанні прозвучали уривки з поем Т.Г. Шевченка.
Програму шевченківських заходів «У вінок Кобзаря ми вплітаємо майбутнє» та повідомлення про популяризацію бібліотеками для дітей творчої спадщини Т.Шевченка у співпраці з іншими підлітковими установами представлено на блозі ЦБС Солом'янського району та на сайті. 
До ювілею Т. Шевченка бібліотека ім. М.В. Гоголя підготувала віртуальну книжкову виставку "Образ Т.Г. Шевченка в художній літературі" (із фондів бібліотеки ).
В центральній міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка для дітей пройшов День відчинених дверей "Кожен день з Тарасом Шевченком". Репортаж про захід та про його гостей читайте тут.

Може, щось і пропустила. Тоді добавте в коментарях. А ще краще - діліться своїми новинами у групі Фейсбуку "Бібліотекарі київських публічних". Тоді точно нічого не залишиться непоміченим. Обіцяю.

Зі святом, дорогі колеги!

     Вражень від бібліотечного форуму у Львові - маса! Окрім власне бібліотечних заходів намагалася викроїти час і для відвідування книжкового форуму на вул. Коперника, і заглянути на площу Ринок, адже там, на майданчиках під відкритим небом у зручних кріслах можна було трохи перепочити та послухати цікаві розповіді сучасних українських авторів. А ще взяти автограф у декого з них. Угледівши на книжковому форумі відомого журналіста, телеведучого, документаліста, оглядача часопису «Український тиждень», ведучого телевізійного каналу «ТВі» Юрія Макарова, наважилася підійти до нього і нагадати, що незабаром Всеукраїнський день бібліотек. Інтелігентний, виважений, ерудований, небайдужий, професійний, - для мене особисто він є еталоном журналістики. Яке то щастя було слухати його думку про бібліотеки і бібліотекарів. Тому в переддні Всеукраїнського дня бібліотек спішу поділитися цією радістю з вами, дорогі мої друзі-колеги. Зі святом!                  

Клуб бібліотекарів Києва запрошує...

У вересні, після літньої перерви, знову розпочинає свою роботу міський Клуб бібліотекарів.

Очолюватиме його відомий літератор, заслужений діяч мистецтв України Василь Іванович Фольварочний, який з серпня  займає посаду завідувача сектору популяризації книги Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.

 Василь Іванович  (народився 30 січня 1941 року), поет, прозаїк і драматург родом з Тернопільщини (с.Нападівка). Закінчив Львівський Університет (1963), з 1976 — відповідальний секретар Чернівецької організації Спілки Письменників України. Його перу належать збірки поезій: «Тривога» (1966), «Ростуть сини» (1967), «Досвіток» (1968), «Уроки вірности» (1975); документальні повісті: «Сонце в зернині» (1972), «Цілющі джерела», «Під знаком братерства» (1975); п’єси: «Складна гама» (1968), «Друге цвітіння» (1969), «Жива вода» (1974), «Не проспати роси» (1976), «Зорі отчого краю» (1978), «Весняна музика» (1979), романи «Петлюра», «Хрещеники Сталіна».

Перше засідання відбудеться 4-го вересня об 11.00 у приміщенні Національної спілки письменників України (вул. Банкова, 2).

У планах Василя Івановича - відкриття при Публічній бібліотеці імені Лесі Українки літературної студії "Досвітні вогні", де вдосконалюватимуть свою письменницьку та поетичну майстерність київські бібліотекарі. Кращі художні твори бібліотекарів публікуватимуться у літературному альманасі. Тож на перше засідання Клубу бібліотекарів особливе запрошення отримують ті колеги, які мають у творчому доробку поетичні чи прозові твори  та готові їх презентувати для аудиторії.

Допишіть нам, будь-ласка, шанована Лесю...

Сьогодні був неймовірний день, переповнений добротою сердець, щирістю, любов'ю, що лилася поглядами, поезією, піснею. Сердець людей, слабких тілом, але сильних духом. Слова, що родяться в глибинах їх душ справжні, вистраждані, пропущені через болісні роздуми, почуття, переживання.

 Вони несли до могили Лесі Українки на Байковому кладовищі багатометровий український рушник, вишитий їх руками. Вони глибоко шанують Лесю, у її творах черпають натхнення, її мужність і любов до життя беруть за взірець. 

На пам'ятнику Лесі сьогодні вони залишили ось таке прохання з підписом "Український народ".

 Вони - представники Всеукраїнської громадської організації "Народна академія творчості інвалідів". Публічна бібліотека імені Лесі Українки також приєдналася до акції зі вшанування пам'яті поетеси, ім'я якої вона носить уже 69 років.

Акція відбулася за підтримки управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці Київської міської державної адміністрації і розпочалася із відвідування Музею Лесі Українки. А далі дорогою, що була останньою для Лесі - до її могили на Байковому кладовищі, далі - в Свято-Вознесенський храм (Деміївську церкву), де 7 серпня 1907 року Леся Українка вінчалася з Климентом Квіткою.

Прошлое Демиевки уходит,
Новые возводятся дома...
Подчиняя годы новой моде,
Грустно стонет памяти струна.
Скромный. Невысокий. Неприметный.
Добротой ласкающий людей,
Он каким-то чудом безответным
Сохранился в блуде наших дней.
И вбирает каждую крупинку
тех времен, не пряча ничего...
Тут венчали Лесю Украинку,
и крестили внука моего.

Ці поетичні рядки прикрашають пам'ятний стенд біля входу на територію Храму. І належать вони Кіреєву Георгію Олександровичу, поету, учаснику Великої Вітчизняної війни, інваліду 1 групи, який сьогодні також був серед тих, хто вшановував пам'ять cлаветної поетеси.

Скільки віршів-присвят Лесі Українці ми почули сьогодні! Всі вони написані членами  "Народної академії творчості інвалідів" і незабаром вийдуть у світ збіркою.

Мали з колегою приємну нагоду поспілкуватися з привітною і мудрою Лілією Завойською, чудовою поетесою, з її вуст почути прекрасні, глибокі філософські поезії. Свою збірочку Лілія передала в дарунок бібліотеці. Отримали в дарунок збірки поезій і від інших талановитих учасників акції. Всі вони будуть представлені до уваги користувачів абонементу бібліотеки.

Подорож місцями Києва, що пам'ятають Лесю

Ці роботи також створені руками людей з фізичними обмеженнями. І погляньте, скільки тут любові до України. Вони, як ніхто інший, хочуть служити суспільству. Вони з головою у професійній діяльності, в громадській роботі.  Нам усім варто вчитися у них цінувати і любити життя так, як уміють це вони.
Детальніше про цю акцію слухайте 31 липня о 20.00 на першому каналі радіо.

  

...Чи будуть існувати бібліотеки? Безперечно!... О. Афонін

Олександр Афонін - один із представників духовної  еліти України - про роль бібліотек в розвитку інтелектуального потенціалу нашої держави.  Відеоінтерв'ю записано бібліотекою №15 Голосіївського району.

Його любили...

На могилі Т. Шевченка. Фото з архіву ПБ ім. Лесі Українки

     Вчора у Національному музеї літератури України відбувся вечір пам'яті Миколи Даниловича Сома. Багато теплих, приємних слів на адресу незабутнього Миколи Даниловича почула його родина, друзі, колеги по перу, усі, хто знав його за життя. Гуртом співали "Мрію", "Вишиванку"... і плакали, слухали його з екрану... і сміялися. Світлини вечора можете переглянути тут.

Найчастіше лунали слова про його щирість, відкритість  і любов до людей, які він передав у своїх поезіях і які зігрівають серця. 

У ньому дивовижно і незбагненно поєднувалась щирість і життєлюбство дитини,  мудрість учителя, наставника і невгамовність жартуна.

Якось, увімнувши камеру, звернулася до Миколи Даниловича, щоб він заспівав свою "Вишиванку", що її ми усі дуже любимо і часто співаємо. Знала, що буде непросто, адже співаком він себе не вважав і, до того ж, майстерно вмів переводити розмову на іншу тему. Але моя наполегливість взяла верх. Пізніше, вже по його відході у вічність, переглянувши відео, покартала себе за таку настирність, але саме у цьому невеликому фрагменті він водночас і щирий, і мудрий, і  веселий, позитивний, такий, яким його ми знали і яким любили.

13 червня у Національній спілці письменників України відбудеться засідання творчого об’єднання поетів, темою якого буде презентація антології сучасної української поезії в перекладі польською мовою “Гравітація взаємності”. Перекладач Олена Криштальська. Саме вона на вечорі пам'яті Миколи Даниловича повідомила нам, що в Антологію увійшов його вірш "Дівчата мене любили" українською та в перекладі польською мовами. Зворушливе прочитання цієї щирої, красивої поезії, що усім була  зрозумілою і такою ж красивою і польською мовою, змусило стиснутися серце і ще раз подякувавти долі, за те, що дарувала щастя спілкування з Миколою Даниловичем впродовж усіх цих років. 

Дівчата мене любили

Василеві Бондарю

Вродливим, ти знаєш, не був я ніколи,
Дівчата ж мене любили
За те, що як воду возив я у поле,
На коней гукав щосили.

А коні були вже старі і ледачі,
Ішли, як воли, поволі.
А там десь дівчата під сонцем гарячим
Водицю чекали в полі.

Вони виглядали, поклавши в міжбрів'я
Тугі, золоті долоні.
Сільський парубійко, о як же хотів я,
Щоб стали орлами коні...

Привозив я бочки, покриті травою,
Чопа вибивав завзято,
А потім натхненно в тіні під копою
Ковша подавав дівчатам.

Ставали у чергу в легеньких спідницях,
Руками узявшись в боки.
І  вже перед тим, як води напиться,
Мене цілували в щоки.

Дівчата пили, ворушили вустами,
Статурні, засмаглі, босі,
Пропахлі зерном, польовими квітками,
Таких я люблю і досі.

Дівчата пили, і стікала водиця
На трепетні, горді груди.
І я напивавсь і п'янів, як годиться,
Але не сміялись люди.

Вже й коней не лаяв, вертаючи полем,
І був я смішним і милим...
Вродливим, ти знаєш, не був я ніколи,
Дівчата ж мене любили.

 Автором присвяти Миколі Даниловичу, що  нижче, є художник і поет Адлер Королів. Її мені надиктували по-телефону. Публікую, як і обіцяла Вірі Ткач, завідувачці київською бібліотекою імені Василя Симоненка, де так любив бувати Микола Данилович.

Пам'яті Миколи Сома
Цвітом синім вишита сорочка
згадується...
(шкода) опісля,
на тобі, Миколо...
Вірю точно -
ти на небі стрінеш Василя*.
Й слово не припинене,
я знаю,
давнішнє неспішно потече...
І Святий Петро всі двері раю
одімкне вам золотим ключем.
Адлер Королів
*Василя Симоненка

А на завершення хочу помістити в  блог вірш-присвяту нашому колективу і усім київським бібліотекарям від нашого щирого і незабутього друга, наставника Миколи Даниловича Сома.

Святковий експромт

Славному жіноцтву - працівникам Київської публічної бібліотеки імені Лесі Українки - присвячується

 Минаю крикливу орду папарацці,

Не сію на вітер зализаних од.

Я тільки скажу, що від вашої праці

Росте, хорошіє розумний народ.

У вашій господі душа моя тенька -

Се ж радість юнацька, дитячий почин.

Глузують над вами: робота легенька...

 Так чом же немає між вами мужчин?

21 березня... за 6 днів до відходу. Настанови юним поетам

О, як се немає? А рідний Шевченко?

А Байрон далекий, а мудрий Шекспір?

Тичина космічний... І ніжний Сосюра...

І Лермонтов юний... І мій Беранже

(Се той Беранже, що мене береже).

Із друзів моїх - Вінграновський Микола...

Василь Симоненко... Та Бондар Василь...

А з вічно живущих - і Драч, і Павличко,

і Юрій Мушкетик та Боря Ілліч.

Мені перед вами пишатися рано,

Та буде і в мене квітуча пора...

Ось я відірвуся від телеекрана,

Точніше сказати - від телешнура.

Втечу від хокею, від хохми-естради,

Де оплесків клянчить усякий партач...

І ось перед вами радесенький-радий

Стоїть невмирущий і вічний читач.

  Якщо вам цікаві публікації цього блогу  -  приєднуйтеся до прихильників блогу у правій боковій колонці блогу (сайдбарі).

"Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану...".

Цей вірш Ліни Костенко, на мою думку, найточніше передає почуття кожного, хто знав Миколу Даниловича Сома. Сьогодні у нашу бібліотеку прийшли працівники соціальних служб Шевченківського району, аби пом'янути його добрим словом, поглянути на його осиротілий робочий стіл із залишеними на ньому написаними рукою поета планами роботи на майбутнє, розділити з нами гіркоту втрати.

Коли 21 березня, у  Всесвітній день поезії (всього за шість днів до його відходу у вічність) ми проводили поетичний інтерслем юних поетів, Микола Данилович дав юним поетам, учасникам заходу, свою настанову. Я впевнена, ті його слова діти ніколи не забудуть, як запам'ятав і він свого часу настанови Андрія Малишка, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Павла Тичини.

Якось, готуючи допис у блог про звання поета-лауреата США - офіційного поета Бібліотеки Конгресу, до переліку основних обов'язків якого входить читання лекцій і публічні виступи, консультування Бібліотеки Конгресу з її літературних програм, рекомендації поетів, імена яких гідні внесення до архіву Бібліотеки, я поділилася цією інформацією з Миколою Даниловичем. Він, багатозначно піднявши вгору вказівний палець, і мружачись у хитрій посмішці відповів: "Я і є поет при бібліотеці, при бібліотеці імені Лесі Українки".

Скільком він допоміг, скільком дав настанови! Скільки дітей - його учнів, пішли стежкою журналістики та філології!  Вони були серед тих, хто під звуки поетової "Вишиванки" та бандури проводжали його в останню дорогу.
Допоміг Микола Данилович свого часу і Сергію Кононенку,  правоохоронцю за основною професією, поету - за покликанням душі. Готуючи до видання свою збірку поезій, Сергій звернувся до Миколи Даниловича, який став для нього і критиком, і порадником. Цінні настанови і світлу пам'ять про Миколу Даниловича Сергій пронесе через усе життя. Від нього я отримала вірш-присвяту Миколі Даниловичу, якого з дозволу автора публікую.

 Пам’яті Миколи Даниловича Сома

     (5.01.1935 – 27.03.2013)

Безцінний дар втрачаємо…

Поетів…

Тому й їмо знесолену їду.

І як, колись давно,

Апологетів

Не слухали на смуток та біду.

А дощ сльозу розбавить геть…

Солону…

У горлі стали зім’яті слова.

І в теплий день стою

І весь холону,

Немов зловила протяг голова.

Уже не чути ніжну колискову,

І хто тепер розкаже про війну,

Хто оспіва мураху чорноброву

Чи крикне: «Порибалити гайну!..»

Весна зайде в осиротілу хату,

Хотів би ти цього чи не хотів…

А сніг журби  (незайманий, лапатий)

Угору до безсмертя полетів…

                                        31.03.2013р.

Псков-Київ. Місток перекинула Княгиня Ольга

   Поетичний інтерслем "Псков-Київ: Княгиня Ольга" відбувся. Про започаткування спільного проекту зі Псковом я уже писала.

Отже, 10-та ранку 30-го листопада. Читальна зала Публічної бібліотеки імені Лесі Українки. Саме тут почала формуватися спільна київсько-псковська бібліотечна аудиторія. Найбільше хвилювань завдавали можливі затори на вулицях Києва, технічне забезпечення заходу, особливо якість Інтернет-зв'язку, адже тут далеко не все залежить від бібліотекарів.

     Рівно о 10.00 за київським часом нас уже вітала ведуча заходу - пані Тетяна - зав. чит. залою центральної міської бібліотеки Пскова та головні учасники: історик, співробітник Псковского музею, археолог, ініціатор Фестивалю раннього середньовіччя «Хельга» в Вибутах, поет, автор книги «В часи княгині Ольги» Александров Анатолій Олексійович;  член Спілки письменників Росії, автор багатьох книг, оглядач московского рок-журналу Моїсеєнко Генадій Костянтинович, родом із українського міста Ізюм; поет, лінгвіст, перекладач, лауреат премії конкурсу «Запались глаголом піснеспіву» Берьозов Олександр Григорович.
Поетичне змагання псковських поетів розчарувало київську аудиторію, адже було не по темі заходу і поезія була досить специфічною. Невелике повідомлення про княгиню Ольгу ми почули лише з вуст співробітника Псковского музею.
Київ же вразив псковську аудиторію не лише поезією, але й акторським виконанням Юлії Сак монологу княгині Ольги із поеми Марії Морозенко та сенсаційним повідомленням, пов'язаним з іменем княгині, з вуст Станіслава Бондаренка. Та про це пізніше.

Головними учасниками від Публічної бібліотеки імені Лесі Українки були:  ведуча - Алла Голубкова - зав. абонементом бібліотеки; Марія Морозенко - поетеса, член Національної спілки письменників України.  Автор збірок "Зоряні перевесла", "Елегія любові", поеми "Княгиня Ольга", дитячих казок "Про країну ласунів", "Про країну замазур", серій "Хто це?", "Що це?".  У творчому доробку поетеси більше сотні пісень, що звучать на  радіо в Україні та за кордоном; Станіслав Бондаренко - поет, журналіст. Автор 19 книг. Одна з них - збірка поезій, присвячених Києву "Кирилиця київських вулиць". Пан Станіслав публікується в «Літературній газеті», альманасі «День поезії», антологіях «Україна. Російська поезія. ХХ століття», «Планета Поезія» та ін. Автор понад тисячі статей та інтерв'ю з відомими літераторами та світовими політиками. Десять років вів свою літсторінку в «Київських відомостях»,  очолював газету «Література і життя», а з серпня 2010-го - заступник головного редактора газети «Літературна Україна». Лауреат премій імені А. П. Чехова, Максиміліана Волошина і Бориса Нечерди. У 2012 році вийшла в світ історіософська поема

Ендрю Карнегі

   Карнегі асоціюється у бібліотекарів передусім із популярним автором книг по психології. Інший Карнегі по імені Ендрю відомий, передусім, як успішний бізнесмен, порадами якого досі керуються усі, хто прагне фінансового успіху. 
  Але ж якби хоч деякі успішні політики та бізнесмени прислухалися ще до однієї його мудрої поради:  "На землі немає кращої колиски демократії, ніж вільна публічна бібліотека, ця республіка освіченості, де ні ранг, ні посада, ані багатство не має жодного значення". 

Молодий Ендрю

   Ендрю Карнегі  вважав, що кращий спосіб забезпечити безоплатну освіту та сприяти розвиткові громади - створення публічних бібліотек. Вони можуть надати громадськості інструменти, необхідні для успіху, незалежно від соціально-економічного становища кожного її члена. За своє життя, Ендрю Карнегі пожертвував $56 млн. на будівництво 2509 бібліотек по всьому світу. Гранти від Карнегі склали близько $ 10,000 - близько $ 650,000 в сьогоднішніх доларах. Ці кошти значною мірою сприяли розвитку малих громад по всьому світу. Зі 125 бібліотек Карнегі в Канаді, 111 були побудовані в провінції Онтаріо. Загалом Ендрю Карнегі витратив $2556600 на будівництво бібліотек у  Канаді. Щоб реалізувати своє бачення вільної і демократичної освіти, Карнегі та його давній друг і діловий партнер Джеймс Бертрам створили «Карнегі-Формула" - критерії  для отримання гранту Карнегі: 

-Продемонструвати необхідність громади у публічній бібліотеці

-Виділити майданчик для  будівництва

-Забезпечити щорічну підтримку діяльності бібліотеки обсягом 10 відсотків від вартості будівництва

-Використовувати будівлю бібліотеки тільки для бібліотечних послуг (план будівництва не може містити в собі інші місця відпочинку чи розваг)

Бачення Карнегі нової системи публічних бібліотек як безоплатних місць для отримання освіти  привело до створення сотень бібліотек по всьому світу, а також безліч нововведень в їх функціонування. Передусім, це відкритий доступ до фондів. Сьогодні бібліотеки  Карнегі мають визнання за їх  функціональність і архітектурну красу. 

Карнегі помер 11 серпня 1919 року в віці 84 років від бронхіальної пневмонії. Протягом свого життя він вклав понад  $ 350 000 000  у різні освітні проекти по всьому світу.

З часом багато бібліотек Карнегі були  відремонтовані для альтернативного використання або зруйновані,  але 63 із 111 оригінальних бібліотек Онтаріо і досі  функціонують  як бібліотеки.  Звідси

Чи з'явиться в Україні коли-небудь український Карнегі? Колектив Публічної бібліотеки імені Лесі Українки ще декілька місяців тому звернувся з листом до правління банку "Таврика", що знаходиться поруч із основним приміщенням бібліотеки на вул. Дмитрівська, допомогти бібліотеці комп'ютерною технікою. Хай не новою, хай такою, що банківськими стандартами підлягає списанню, але працюючою. У відповідь - глухе мовчання. Напевно, кепські справи у банка...  

Передсвяткове

    До Всеукраїнського дня бібліотек

 Наше професійне свято це не тільки гарна нагода привернути увагу до проблем бібліотек і до заслуг-успіхів бібліотекарів. Так, ми отримаємо чимало щирих поздоровлень від наших читачів, рідні, друзів, колег. Хтось із нас посидить за святковим столом, хтось отримає чергову грамоту у рамочці  за багаторічну віддану працю, хтось відвідає з колективом цікаві історичні місця України, а хтось і проігнорує це свято, зайнявшись засолкою помідорів на зиму.

Але... Для багатьох робота у бібліотеці не обмежується восьмигодинним робочим днем. Клопотання, намагання знайти вирішення проблем, дзвінки, спілкування  з колегами у мережі Інтернет полишає більшість із нас лише на час сну.  Професія пустила метастази у всі грані нашого життя.

    Бібліотекар, незалежно від ступеню його товаристськості чи комунікабельності, приречений на постійне спілкування з широким колом дуже різних людей і в плані їх особистих людських якостей, і в плані професійних. Не буду приховувати, що маючи вцілому доброзичливий характер, мені доводилося стикатися з "тончайшего хамства чистейшим образцом" (майже по О.Пушкіну). Але, я дуже вдячна Богу за те, що в моєму житті є люди, спілкування з якими завжди додає сил і впевненості у собі, зігріває душу.

М.Г. Постнікова

Користуючись своїм "службовим становищем" я розповім вам про дивовижну людину, яка колись у 1988-му зустріла мене на порозі центральної  бібліотеки ім. О.С.Пушкіна Оболонського району і стала для мене першим наставником, захисником і порадником на бібліотечній ниві.

Сміхотерапія

 А ви коли останній раз сміялися? Пригадуєте? А безперервно понад годину? І я не пригадую. І хоч іноді цей сміх був крізь сльози (сміємося ж, іноді, щоб не плакати), але такого  потужного заряду позитиву, веселощів і щирого реготу я не чула вже давно. А оздоровлював бібліотекарів, які прийшли сьогодні в приміщення Національної спілки письменників України на засідання міського Клубу бібліотекарів, український майстер художнього слова, Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка Анатолій Паламаренко.

30 серпня Павлу Прокоповичу Глазовому виповнилося б 90. Тож засідання клубу було присвячено творчості нашого неповторного українського сміхотворця.

Сомова колискова

     Я вже якось писала, що у нашому методичному відділі поряд працює Микола Данилович Сом. Про його прихід ми завжди чуємо здалеку, адже несе нам багато цікавих новин, якими починає ділитися  ще з вулиці. Іноді побідкається на якісь проблеми чи невдачі, чи біль у ногах, які за життя сходили багато доріг і відразу відганяє їх своїм звичним "Хай їм грець". І знову, як завжди, у гарному гуморі. Він любить життя так, як люблять його діти, відверто і щиро  реагуючи на всі приємні сюрпризи, що воно йому дарує. Вчора він прийшов з новим номером журналу "Малятко", на обкладинці якого опублікована призабута нами пісня "Рученьки, ніженьки...", яку свого часу написав і під яку довгий час засинали українські дітлахи. Ось він переді мною, трепетно тримає у руках дбайливо загорнутий у поліетиленову обкладинку журнал з текстом та нотами пісні, щасливий від того, що не забули ж таки, згадали.