Вже й у відпустку пора, а справи не відпускають. Закрутило, та так, що прогавила річний ювілей цього блогу. 8 червня 2010 написала перший допис. Пам'ятаю, дістала з файлів перший-ліпший матеріал і розмістила, щоб подивитися, як то воно виглядає .
Десь у форумах зустріла приблизно такий вислів: "Не бійтеся робити те, чого не вмієте. Ковчег побудував любитель, "Титанік" - професіонали". Якось так складалося останні роки, що у період, коли проводилось навчання на курсах Центру безперервної бібліотечно-бібліографічної освіти при НАКККіМ, я або була "прив'язана" до свого робочого місця невідкладною справою, або щось траплялося із здоров'ям. Не пощастило і з курсами, під час яких навчали створювати блоги.
До того часу я чула про блоги, але асоціювала їх із сайтами. І коли якось у пошуку інформації зайшла на блог "Бібліотеки без бар'єрів", першим чином подумала, що простому бібліотекарю без спеціальної підготовки такий інформпродукт не створити. Спровокував мене натиснути на кнопку "Створити блог" блог відділу краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки, що був створений працівниками відділу в результаті навчання на курсах. А далі слідувала логіці і інтуїції, вивчала довідкові матеріали, які терміни були не зрозумілі - шукала трактовку у Гуглі. Пам'ятаю, як довго вовтузилася, щоб вибудувати панельку сторінок. Як не могла справитись із налаштуванням коментарів із перевіркою. Я ще дуже багато чого не знаю, я страшенно боюсь цієї мови html. Ведення блогу віднімає багато часу і, в принципі, його ведення не прописане у моїй посадовій інструкції і, звичайно, не впливає на розмір мого посадового окладу. Але "взявся за гуж - не кажи, що не дуж".
Що дає мені ведення блогу? По-перше, напевно, оте відчуття потрібності. Хтось читає, хтось використовує, хтось дякує. А ще можливість спілкування з колегами-однодумцями. А ще бути в курсі всього, що відбувається в бібліотечній галузі і не тільки. А ще спонукає до постійної самоосвіти і освоєння різних інтернет-сервісів. А ще... Створіть блог, зрозумієте.