Оговтавшись від шоку, отриманого
раннім ранком 24 лютого, Публічна бібліотека імені Лесі Українки найперше опублікували
звернення до народу України нашого Президента та написали на сторінці
бібліотеки наступне: «Дорогі друзі. Бібліотека сьогодні не працюватиме. Але на
зв'язку. Зберігаймо спокій! Слава Україні!».
Так почався новий літопис бібліотек воєнного періоду. Кожен день більшості київських бібліотек розпочинався з перегуку у чатах, адже колеги, налякані новою реальністю, почали з родинами виїздити за межі Києва і України. Постало питання нагляду за приміщеннями і майном бібліотек, формування активної групи для організації внутрішньої роботи з тих працівників, хто з різних причин не планував переселятися, (адже фонд бібліотек потребує постійної уваги) та можливостей для роботи онлайн. Значний відсоток бібліотекарів, хто мав доступ до Інтернету, з першого дня включилися в активний спротив на інформаційному фронті. Окрім публікацій на сторінках бібліотек важливої в умовах воєнного стану інформації, намагалися доносити світові правду про ті жахіття, які чинять російські агресори на українській землі, в українських містах, публікуючи коментарі та світлини під постами телеграм каналів, в особистих повідомленнях, під відео.
