Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

неділя, 29 листопада 2020 р.

У Мальме (Швеція) відкрилась бібліотека заборонених книжок

Почну з того, що списки заборонених книжок були у різні часи і у різних країнах. Наведу декілька прикладів заборонених книжок.

 “Голий Сніданок” Вільям Берроуз
В “Голому сніданку” автор порушує майже всі заборонені теми — педофілію, насильство, порнографію, гомосексуалізм, злочинність, наркоманію. У США його заборонили, насамперед, через наявність відвертих сцен педофілії і дітовбивства. Рідкісні екземпляри, які просочилися в друк, вилучалися по всій країні аж до 1963-го року (перша публікація була 1959 році). Видавництвам, які ризикнули опублікувати книгу, були пред’явлені судові позови, оскільки книга створює враження пропагандистської — надто вже достовірно описані переживання героя-наркомана. Особливістю книги є те, що її редагування проходило популярним у 1950-і методом нарізки. Судовому переслідуванню піддався і сам Берроуз, але в 1966 році його адвокат в ході судового процесу привів докладний аналіз кожної частини твору і зумів довести, що книга не є непристойною. Судовий розгляд над “Голим сніданком” став останнім в історії США процесом, на якому розглядалася можливість цензурної заборони на публікацію книги.
 “Бойня номер п’ять” Курт Воннеґут
“Бойня номер п’ять” — книга, що не романтизує війну. Воннеґут гранично ясно викладає свою думку, яка полягає в тому, що в бомбардуванні Дрездена військово-повітряними силами США не була необхідності — в місті не було ніяких стратегічно важливих об’єктів, а його населення складалося з мирних жителів і військовополонених. Війна в романі постає як прояв безглуздого насильства. Воннеґут висміює усталені в культурі стереотипи “героїв” і “крутих хлопців”.
Багато людей виступали за заборону книги, звинувачуючи саму книгу і її автора у вульгарності, жорстокості, зловживанні ненормативною лексикою, аморальності і непатріотичності.

четвер, 19 листопада 2020 р.

Тенденції досліджень у бібліотеках та дизайн послуг

Поділюся скромним оглядом потенційно цікавих методів досліджень для вдосконалення бібліотечних послуг.

 «Традиційні» методи досліджень

Саме «традиційні» методи сьогодні складають більшість досліджень. Анкетування, - ось з чим найперше асоціюється дослідження у бібліотекаря публічної бібліотеки, коли виникає потреба у його проведенні.


Якісні інтерв’ю

Якісні (напівструктуровані або неструктуровані) інтерв’ю можуть бути спрямовані на з’ясування досвіду, стосунків із користувачами (респондентами, інформаторами). Ключовим є вибір відповідних просторів для розмов. Так звані контекстні розмови завжди відбуваються безпосередньо в місці взаємодії користувача зі службою.  Пристосуйтесь до мови та культури респондентів, вирішіть, наскільки активно ви будете діяти як дослідник, і, перш за все, намагайтеся якомога більше завоювати довіру інформатора.

Існують різні методи запису даних - створення нотаток може відволікати увагу, аудіозапис розмови може бути більш доречним.

Спостереження

Люди часто роблять речі, про які не говорять, бо не усвідомлюють їх або не хочуть про них говорити - тому в деяких випадках спостереження краще, ніж опитування. Насправді під спостереженням ховається низка різних методів, що відрізняються головним чином ступенем залучення дослідника до спільноти. За ступенем секретності та взаємодії  виділяють чотири типи спостереження:

повний спостерігач (члени дослідницької спільноти не здогадуються про особу спостерігача, спостерігач не бере участі у житті громади),

спостерігач як учасник (спільнота знає про особу дослідника діяльності, який виступає більше як інтерв’юер),

учасник як спостерігач (дослідник залучений до групової діяльності, група знає про це),

повноправний учасник (бере участь у групових заходах, але члени не знають, що їх вивчають та спостерігають).

Популярні публікації блогу