• в Закон про «Авторське право та суміжні права», що найбільшою мірою зачіпає інтереси бібліотек, внести зміни у частині, що стосується застосування авторського права в бібліотеках при копіюванні текстів;
• до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» - виведення з-під його дії закупівлю літератури для бібліотек. Фінансування на придбання книжок виділяти щоквартально, а не один раз на рік, аби дати можливість бібліотекам оперативніше поповнювати фонди новинками книговидання. Для забезпечення прозорості закупівель списки книжок, відібраних для придбання, оприлюднювати або на сайті бібліотеки, або на сайті міської/районної адміністрації;
• з метою подолання у бібліотеках кризової ситуації через недостатнє фінансування, відставання матеріальної і технічної бази у Закон «Про бібліотеки та бібліотечну справу» в статтю 17. Комплектування бібліотечних фондів внести доповнення щодо гарантованого фінансування для комплектування фондів;
• у Законі «Про бібліотеки та бібліотечну справу» статтю 22. Права користувачів бібліотеки доповнити правами отримувати в публічних бібліотеках доступ до інтернету.
Також, на мою думку, слід ввести статтю про створення Міжвідомчої бібліотечної ради, що буде експертним і консультативним органом, покликаним займатися стратегією бібліотечного розвитку, бібліотечними національними програмами, координацією роботи бібліотек.
Одна з моїх колег-директорів заперечує пункт, що стосується закріплення законом права громадян отримувати в публічних бібліотеках доступ до інтернету. Дослівно її думка така: «Право отримувати в публічних бібліотеках доступ до інтернету - навіщо це прописувати в законодавстві. Прийде читач та витрясе душу з бібліотекаря у разі відсутності інтернету в бібліотеці якогось малого населенного пункту».
Не думаю, що з душі бібліотекаря натруситься грошей на придбання техніки та підключення бібліотеки до Інтернету.
Це вже зрозуміли у Киргизії, де Президент Алмазбек Атамбаев підписав 12 квітня цього року Закон КР «Про внесення змін в Закон «Про бібліотечну справу». Саме введеною частиною 4 ст. 7 цього закону закріплено права користувачів отримувати в загальнодоступних бібліотеках доступ до інтернету.
У публікації цього блогу я описала досвід Чехії, де 4 основні функції бібліотек закріплено на законодавчому рівні: надавати усну та письмову, фактографічну та бібліографічну інформацію, забезпечувати доступ до власних фондів інформаційних ресурсів та до фондів інших бібліотек через МБА, надавати доступ до інших інформаційних ресурсів та надавати безплатний доступ до мережі Інтернет. Тому в цій країні немає жодної бібліотеки без комп’ютерів та Інтернету, наголошує автор статті.
Також моя колега-директор заперечує пункт, що стосується створення Міжвідомчої бібліотечної ради. Дослівно: «Щодо Міжвідомчої бібліотечної ради - не вважаю за необхідність створювати ще додаткову організацію. Є кому займатися на місцях (області та міста) цією справою».
З цього приводу не можу не зауважити: а хто цей "Є кому?". Перейматимемо досвід. До речі, у вищезгаданій статті
про чеський досвід авторка пані Мирослава зауважує на відсутності в Україні спільної місії бібліотек, координаційного центру між бібліотеками різного відомчого підпорядкування.
