Почну із наших славнозвісних показників віднесення ЦБС до групи оплати праці, де прописані цифри кількості користувачів і документовидачі. Ці показники співвідносяться 1 до 20. Тобто, маєте користувача - повинні видати йому протягом року 20 одиниць документів. Серед ЦБС Києва найнижчу групу оплати праці мають три райони: Святошинський, Деснянський і Дарницький. І не тому, що вони гірше працюють, чи навантаження менші несуть. А тому, що кількість бібліотек у їх мережі найменша, звідси, відповідно - і кількість фондів інформаційних ресурсів, і кількість штату. Питання: за що тоді нижче оцінюється їх праця, якщо навантаження вони несуть нарівні з іншими ЦБС, а то ще й більші?
Бібліотеками сьогодні користуються по-іншому. Приходити до нас стало менше, але кількість відвідувань сайтів зростає. Обсяг роботи бібліотек збільшується за рахунок віртуального обслуговування і інформування, а державна звітність вимагає лише показники відвідувань сайтів. Облік відвідувань сайтів повністю відповідає вимогам ГОСТ 7.20-2000 "Библиотечная статистика", де прописано: "8.2 Единицей учета обращений к электронной библиотечно-информационной сети является одно обращение на сервер библиотеки или орган НТИ". Інша справа, що у звітах ці цифри мають різне значення, оскільки відвідування сайту у кожній бібліотеці трактується й оцінюється за своїми законами. Чи виключаються з цих звітів відвідування пошукових роботів і сканерів? Відсутній єдиний підхід до статистики відвідувань сайтів. Про це нещодавно йшла мова на блозі УБА.
А тепер щодо кількості тих, хто дає ці відвідування? Де вони? Як прирівняти віртуального читача до реального. Пишу і боюсь заглиблюватись у цю тему. Я методист, я не айтішник. Вихід - по кількості неоднакових IP- адрес, зафіксованих на сервері, як це прописано у ГОСТі 7.20-2000:
А тепер щодо кількості тих, хто дає ці відвідування? Де вони? Як прирівняти віртуального читача до реального. Пишу і боюсь заглиблюватись у цю тему. Я методист, я не айтішник. Вихід - по кількості неоднакових IP- адрес, зафіксованих на сервері, як це прописано у ГОСТі 7.20-2000:
" 7.4 Единицей учета пользователей, обращающихся в библиотеку или орган НТИ через электронные информационные сети, является код пользователя (лица или организации), зафиксированный на сервере библиотеки или органа НТИ.
7.4.1 Учет общего числа пользователей, обращающихся в библиотеку или орган НТИ через электронные информационные сети, осуществляется по количеству неодинаковых кодов лиц и организаций, зарегистрированных на сервере библиотеки или органа НТИ."
Ніби все чітко. Але за комп'ютером, з якого відвідали сайт бібліотеки, може бути не один користувач, а сотні-тисячі (якщо це комп'ютер, наприклад, в громадській точці доступу до Інтернет). А ще ми щороку виводимо відсоток населення, яке користується бібліотеками. Як бути з цим показником? До того ж державна статистична звітність (6-НК) вимагає показувати кількість користувачів за віком. Отже, необхідна можливість реєстрації користувача на сайті. Це є, на мій погляд, проблемою. Віртуальні користувачі не мають досить терпіння дочекатися, поки документ завантажиться. А тут ще й реєстрація.
І наступне. Багато бібліотек викладають на свої сайти повнотекстові електронні ресурси. Яким чином перегляди повнотекстових електронних ресурсів можна прирівняти до документовидачі? Бібліотека несе суттєві витрати на підготовку ресурсів (створення чи оцифровку) і надання доступу до цих ресурсів через Інтернет. І використання «типових бібліотечних» ресурсів, (тобто не читання будь-яких сторінок сайту користувачем, а процес читання саме сторінок з ресурсами, заради яких користувачі приходили б до бібліотеки, але з'явилася нова можливість все це читати з сайту) - хіба не можна прирівняти до документовидачі? Звичайно, для того, щоб читання на сайті повнотекстового документу, створеного бібліотекою, вважалося документовидачею, потрібно, щоб цей документ в друкованому паперовому форматі, (або електронному) був на обліку. Особливо це стосується різних методичних і бібліографічних видань. (Не впевнена, що усі бібліографічні видання, що викладені на сайтах ЦБС Києва, пройшли через відділ обробки). Тоді перегляд чи завантаження таких документів, я вважаю, можна рахувати за документовидачу, як і перегляд оцифрованих видань, друковані аналоги яких є у фонді. Тоді і з показником обертаності фонду буде все в порядку.
Звичайно, користувач може завантажити повнотекстовий ресурс і відразу його залишити. Тоді для того, щоб таке завантаження вважати документовидачею, необхідно визначити тривалість сеансу читання повнотекстових ресурсів. Можливості сучасного програмного забезпечення дозволяють аналізувати час відвідин конкретним користувачем електронних ресурсів сайту. 30 секунд достатньо?
Ніби все чітко. Але за комп'ютером, з якого відвідали сайт бібліотеки, може бути не один користувач, а сотні-тисячі (якщо це комп'ютер, наприклад, в громадській точці доступу до Інтернет). А ще ми щороку виводимо відсоток населення, яке користується бібліотеками. Як бути з цим показником? До того ж державна статистична звітність (6-НК) вимагає показувати кількість користувачів за віком. Отже, необхідна можливість реєстрації користувача на сайті. Це є, на мій погляд, проблемою. Віртуальні користувачі не мають досить терпіння дочекатися, поки документ завантажиться. А тут ще й реєстрація.
І наступне. Багато бібліотек викладають на свої сайти повнотекстові електронні ресурси. Яким чином перегляди повнотекстових електронних ресурсів можна прирівняти до документовидачі? Бібліотека несе суттєві витрати на підготовку ресурсів (створення чи оцифровку) і надання доступу до цих ресурсів через Інтернет. І використання «типових бібліотечних» ресурсів, (тобто не читання будь-яких сторінок сайту користувачем, а процес читання саме сторінок з ресурсами, заради яких користувачі приходили б до бібліотеки, але з'явилася нова можливість все це читати з сайту) - хіба не можна прирівняти до документовидачі? Звичайно, для того, щоб читання на сайті повнотекстового документу, створеного бібліотекою, вважалося документовидачею, потрібно, щоб цей документ в друкованому паперовому форматі, (або електронному) був на обліку. Особливо це стосується різних методичних і бібліографічних видань. (Не впевнена, що усі бібліографічні видання, що викладені на сайтах ЦБС Києва, пройшли через відділ обробки). Тоді перегляд чи завантаження таких документів, я вважаю, можна рахувати за документовидачу, як і перегляд оцифрованих видань, друковані аналоги яких є у фонді. Тоді і з показником обертаності фонду буде все в порядку.
Звичайно, користувач може завантажити повнотекстовий ресурс і відразу його залишити. Тоді для того, щоб таке завантаження вважати документовидачею, необхідно визначити тривалість сеансу читання повнотекстових ресурсів. Можливості сучасного програмного забезпечення дозволяють аналізувати час відвідин конкретним користувачем електронних ресурсів сайту. 30 секунд достатньо?
Щодо обліку документовидачі, ГОСТ 7.20-2000 прописує: "10.2 Учет выдачи документов проводится по числу выданных экземпляров, зарегистрированных в формуляре читателя, листке читательского требования, бланке-заказе по МБА, книжном формуляре или другой документации, принятой в библиотеке и органе НТИ, а также в электронной БД". Чи можемо ми вважати кількість завантажень повнотекстового ресурсу на сайті ЦБС реєстрацією в електронній базі даних?
І останнє. Звичайно, у відділі обслуговування необхідно вести "зошит обліку віртуального обслуговування" для дотримання правил бібліотечної статистики.
Форми державної статистичної звітності, які уже 4-ий рік обіцяють виправити (а "віз і нині там") недосконалі і викликають відчуття недовершеності і недомовленості.
Сьогодні вкрай необхідна інструкція про порядок обліку віртуальних користувачів, відвідувань, книговидач.
І останнє. Звичайно, у відділі обслуговування необхідно вести "зошит обліку віртуального обслуговування" для дотримання правил бібліотечної статистики.
Форми державної статистичної звітності, які уже 4-ий рік обіцяють виправити (а "віз і нині там") недосконалі і викликають відчуття недовершеності і недомовленості.
Сьогодні вкрай необхідна інструкція про порядок обліку віртуальних користувачів, відвідувань, книговидач.
Прошу підключитись до обговорення бібліотекарів-практиків, тих, хто уже замислювався над цією проблемою і бачить шлях її вирішення. Тільки таким чином ми зможемо розробити звітність для нас, і не будемо змушені звітуватися по не зовсім зрозумілих позиціях, скинутих зверху.
Нещодавно, під час відвідин бібліотек Оболонського району колегами із ЦБС "Кунцево", від російських колег я почула про те, що вони у бібліотечну статистику включають облік віртуальних користувачів, відвідувань і документовидач. Таке рішення затверджене урядом Москви.
Нещодавно, під час відвідин бібліотек Оболонського району колегами із ЦБС "Кунцево", від російських колег я почула про те, що вони у бібліотечну статистику включають облік віртуальних користувачів, відвідувань і документовидач. Таке рішення затверджене урядом Москви.
Усі пропозиції, залишені в коментарях, будуть вивчатися і братися до уваги. Валентина Степанівна Пашкова в коментарях до допису на блозі УБА пропонує: "Якщо група фахівців візьметься і розробить слушні пропозиції щодо цих питань, УБА може рекомендувати їх для використання всіма бібліотеками. Звичайно, цей документ носитиме рекомендаційний характер, проте він може орієнтувати бібліотеки на уніфіковані рішення і буде принаймні орієнтиром для тих книгозбірень, що вагаються при прийнятті рішень…".