А як там у Чехії?

Якось мені сумно. Сьогодні отримала від моєї чеської колеги, уродженки Закарпаття, її опубліковане у газеті "Новини Закарпаття"  інтерв’ю під назвою «Українські бібліотеки дуже цікавлять чехів». Не знаю, чи усіх чехів, але пані Мирославу дійсно цікавлять. І деякі питання з цього приводу вона мені задавала, спілкуючись у мережі Фейсбук.. Не на всі я могла аргументовано відповісти. От, до прикладу: «А чому в Україні аж 8 бібліотек, що мають статус національна. В Одесі є національна, у Львові. В нас у Чехії національна лише одна».
Пані Мирослава працює у Брно у бібліотеці факультету машинобудування Технічного університету.

Так от, у своєму інтерв’ю пані Мирослава проаналізувала відмінність між українськими і чеськими бібліотеками. Основні наведу: В Чехії на 10 млн. населення – близько 6 тис. бібліотек. З них 5360 публічних.  В Україні – 40 тис. (15 тис. публічних). У Чехії бібліотеки виконують такі основні функції: надають усну та письмову, фактографічну та бібліографічну інформацію, забезпечують доступ до власних фондів інформаційних ресурсів та до фондів інших бібліотек через МБА, надають безплатний доступ до мережі Інтернет. Тому в цій країні немає жодної бібліотеки без комп’ютерів та Інтернету. А з чого в Україні почали сьогодні модернізацію бібліотек? (це моя ремарка) Поки що із  впровадження електронної системи звітності для  бібліотек «ЕсМар», які у своїй більшості не мають ні комп’ютерів, ні Інтернету.

Ще одна відмінність, зауважує пані Мирослава, у стані оновлюваності фондів. Вона посилається на стандарт ІФЛА, за яким щороку фонд бібліотеки має оновлюватися на 10%. І чехи дбають про цей рівень, бо розуміють, що без оновлюваності фонди бібліотеки перетворяться на архіви чи музейні фонди. Я дослідила відсоток оновлюваності фондів київських бібліотек. Також на 10%, але за останні 5 років! І ці надходження складає переважно література, яку дарували, а не та, якої потребує наш читач. (з цього року ситуація поліпшується, з міського бюджету виділено фінансування на поповнення фондів бібліотек новою, запитуваною літературою).

Професія бібліотекар у Чехії є престижною і на цій посаді працюють високоосвічені фахівці.

Різниця є і у ставленні до фондів. Старі книги і рукописи видаються читачам у користування. В Україні ревно оберігаються. Зауважує пані Мирослава і на відсутності в Україні спільної місії бібліотек, координаційного центру між бібліотеками різного відомчого підпорядкування.

Майже усі бібліотеки, навіть маленькі сільські мають власні он-лайн каталоги, через які 24/7 можна зарезервувати потрібну книгу, отримати доступ до оцифрованих книг інших бібліотек.

Чехи мають високу культуру читання. 80% населення – читаюче. Кожні три роки Інститут чеської літератури АН ЧР за фінансової допомоги Міністерства культури та у співпраці з Національною бібліотекою проводить дослідження як читають чехи.

Ось тому мені і сумно.

Сьогодні бібліотеки чекають оптимізацію, як це ми розуміємо. І дуже сподіваються, що вказівка не прийде зверху, як чинити. А буде надана можливість громаді разом з бібліотекарями вирішувати, де, яку і якою вони хочуть мати бібліотеку, а без якої можна і обійтися.