Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

четвер, 30 червня 2011 р.

До питання статистики

       Проблема, піднята на блозі УБА, давно хвилює і потребує вирішення.
      Почну із наших славнозвісних показників віднесення ЦБС до групи оплати праці, де прописані цифри кількості користувачів і документовидачі. Ці показники співвідносяться 1 до 20. Тобто, маєте користувача - повинні видати йому протягом року 20 одиниць документів. Серед ЦБС Києва найнижчу групу оплати праці мають три райони: Святошинський, Деснянський і Дарницький. І не тому, що вони гірше працюють, чи навантаження менші несуть. А тому, що кількість бібліотек у їх мережі найменша, звідси, відповідно - і кількість фондів інформаційних ресурсів, і кількість штату. Питання: за що тоді нижче оцінюється їх праця, якщо навантаження вони несуть нарівні з іншими ЦБС, а то ще й більші?
      Бібліотеками сьогодні користуються по-іншому. Приходити до нас стало менше, але кількість відвідувань сайтів зростає. Обсяг роботи бібліотек збільшується за рахунок віртуального обслуговування і інформування, а державна звітність вимагає лише показники відвідувань сайтів. Облік відвідувань сайтів повністю відповідає вимогам ГОСТ 7.20-2000 "Библиотечная статистика", де прописано: "8.2 Единицей учета обращений к электронной библиотечно-информационной сети является одно обращение на сервер библиотеки или орган НТИ". Інша справа, що у звітах ці цифри мають різне значення, оскільки відвідування сайту у кожній бібліотеці трактується й оцінюється за своїми законами. Чи виключаються з цих звітів відвідування пошукових роботів і сканерів? Відсутній єдиний підхід до статистики відвідувань сайтів. Про це нещодавно йшла мова на блозі УБА.
      А тепер щодо кількості тих, хто дає ці відвідування? Де вони? Як прирівняти віртуального читача до реального. Пишу і боюсь заглиблюватись у цю тему. Я методист, я не айтішник. Вихід - по кількості неоднакових IP- адрес, зафіксованих на сервері, як це прописано у ГОСТі 7.20-2000:
" 7.4 Единицей учета пользователей, обращающихся в библиотеку или орган НТИ через электронные информационные сети, является код пользователя (лица или организации), зафиксированный на сервере библиотеки или органа НТИ.
7.4.1 Учет общего числа пользователей, обращающихся в библиотеку или орган НТИ через электронные информационные сети, осуществляется по количеству неодинаковых кодов лиц и организаций, зарегистрированных на сервере библиотеки или органа НТИ."
Ніби все чітко. Але за комп'ютером, з якого відвідали сайт бібліотеки, може бути не один користувач, а сотні-тисячі (якщо це комп'ютер, наприклад, в громадській точці доступу до Інтернет). А ще ми щороку виводимо відсоток населення, яке користується бібліотеками. Як бути з цим показником? До того ж державна статистична звітність (6-НК) вимагає показувати кількість користувачів за віком. Отже, необхідна можливість реєстрації користувача на сайті. Це є, на мій погляд, проблемою. Віртуальні користувачі не мають досить терпіння дочекатися, поки документ завантажиться. А тут ще й реєстрація.
      І наступне. Багато бібліотек викладають на свої сайти повнотекстові електронні ресурси. Яким чином перегляди повнотекстових електронних ресурсів можна прирівняти до документовидачі? Бібліотека несе суттєві витрати на підготовку ресурсів (створення чи оцифровку) і надання доступу до цих ресурсів через Інтернет. І використання «типових бібліотечних» ресурсів, (тобто не читання будь-яких сторінок сайту користувачем, а процес читання саме сторінок з ресурсами, заради яких користувачі приходили б до бібліотеки, але з'явилася нова можливість все це читати з сайту) - хіба не можна прирівняти до документовидачі? Звичайно, для того, щоб читання на сайті повнотекстового документу, створеного бібліотекою, вважалося документовидачею, потрібно, щоб цей документ в друкованому паперовому форматі, (або електронному) був на обліку. Особливо це стосується різних методичних і бібліографічних видань. (Не впевнена, що усі бібліографічні видання, що викладені на сайтах ЦБС Києва, пройшли через відділ обробки). Тоді перегляд чи завантаження таких документів, я вважаю, можна рахувати за документовидачу, як і перегляд оцифрованих видань, друковані аналоги яких є у фонді. Тоді і з показником обертаності фонду буде все в порядку.
     Звичайно, користувач може завантажити повнотекстовий ресурс і відразу його залишити. Тоді для того, щоб таке завантаження вважати документовидачею, необхідно визначити тривалість сеансу читання повнотекстових ресурсів. Можливості сучасного програмного забезпечення дозволяють аналізувати час відвідин конкретним користувачем електронних ресурсів сайту. 30 секунд достатньо?
      Щодо обліку документовидачі, ГОСТ 7.20-2000 прописує: "10.2 Учет выдачи документов проводится по числу выданных экземпляров, зарегистрированных в формуляре читателя, листке читательского требования, бланке-заказе по МБА, книжном формуляре или другой документации, принятой в библиотеке и органе НТИ, а также в электронной БД". Чи можемо ми вважати кількість завантажень повнотекстового ресурсу на сайті ЦБС реєстрацією в електронній базі даних?
      І останнє. Звичайно, у відділі обслуговування необхідно вести "​​зошит обліку віртуального обслуговування" для дотримання правил бібліотечної статистики.
Форми державної статистичної звітності, які уже 4-ий рік обіцяють виправити (а "віз і нині там") недосконалі і викликають відчуття недовершеності і недомовленості.
Сьогодні вкрай необхідна інструкція про порядок обліку віртуальних користувачів, відвідувань, книговидач.

      Прошу підключитись до обговорення бібліотекарів-практиків, тих, хто уже замислювався над цією проблемою і бачить шлях її вирішення. Тільки таким чином ми зможемо розробити звітність для нас, і не будемо змушені звітуватися по не зовсім зрозумілих позиціях, скинутих зверху.
      Нещодавно, під час відвідин бібліотек Оболонського району колегами із ЦБС "Кунцево", від російських колег я почула про те, що вони у бібліотечну статистику включають облік віртуальних користувачів, відвідувань і документовидач. Таке рішення затверджене урядом Москви.
      Усі пропозиції, залишені в коментарях, будуть вивчатися і братися до уваги. Валентина Степанівна Пашкова в коментарях до допису на блозі УБА пропонує: "Якщо група фахівців візьметься і розробить слушні пропозиції щодо цих питань, УБА може рекомендувати їх для використання всіма бібліотеками. Звичайно, цей документ носитиме рекомендаційний характер, проте він може орієнтувати бібліотеки на уніфіковані рішення і буде принаймні орієнтиром для тих книгозбірень, що вагаються при прийнятті рішень…".

середу, 29 червня 2011 р.

Ви не повірите...

але сьогодні   у нашу  бібліотеку  завітала VolNa.   Не віртуально, а в реалі!  Як і обіцяла. Я є частим гостем  її блогу. Читаю із задоволенням, бо душевнішого блогу, що так невимушено спонукає до спілкування на тему розумного, доброго, вічного, годі знайти. Коментую рідко через брак часу. Адже її дописи сухо прокоментувати неможливо. Перегляньте, зрозумієте.
     Мені було дуже приємно, що директор бібліотеки Людмила Іванівна Ковальчук  змогла приділити Наталі свою увагу, розповісти про історію і розвиток бібліотеки.
     Можливо, я стомила Наталю своєю емоційністю і намаганням за декілька годин познайомити її з усіма відділами, усіма колегами, нашим електронним каталогом і електронними читацькими формулярами, прокрутити відеоролики і представити всі напрями діяльності відділу науково-методичної роботи... І про політику поговорити (як же без цього), і про однакові  для російських і українських бібліотек проблеми. Можливо, не все встигла. Але у нас є блогосфера, Фейсбук, Твітер. І відчуття спорідненості душ.
А  ще я помітила, що після відвідин Бібліоволни у Києві випогодилося.
А ось - фото на пам'ять.
А тут   багато приємних слів про бібліотеку. Наталю, дякуємо!
А ще, виявляється, майже одночасно із зустріччю  в Києві відбулася аналогічна зустріч двох відомих блогерів ЧУМработніци і Нордіки у Мурманську. Скажете, випадковість?  

вівторок, 28 червня 2011 р.

Що день прийдешній нам готує?

    За результатами слухань з питань розвитку сільських бібліотек  у Комітеті Верховної Ради України з питань культури і духовності (18 травня цього року),  15 червня  ухвалено низку рішень та рекомендацій (за підписом Голови комітету В. Яворівського).  Нижче приводжу витяги з документу, що стосуються розвитку публічних бібліотек вцілому:
- створити Громадську Раду з розвитку публічних бібліотек при Комітеті з питань культури і духовності;
- ініціювати проведення парламентських слухань у 2012 році щодо функціонування та подальшого розвитку публічних бібліотек в Україні.
    Кабінету Міністрів України рекомендовано:
- розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо незастосування тендерних процедур до предметів закупівлі (книг, періодики та інших інформаційних носіїв) для поповнення бібліотечних фондів; про внесення змін до Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу";
- розробити державні соціальні стандарти надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою; методику визначення розміру фінансового забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню у сфері культури, що гарантуються державою, в розрахунку на душу населення; розробити методику визначення щорічного базового пакету книжкових та періодичних видань, постачання якого у сільську бібліотеку гарантується державою;  створити  національну систему електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу (Указ Президента України від 22.03.2000 р. "Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України);
- збільшити державне замовлення у вузах за спеціальністю "бібліотекар";
- збільшити бюджетні асигнування на утримання бібліотек, поповнення книжкових фондів, передплату періодичних видань.
    Міністерству культури України рекомендовано:
- розробити та затвердити типове положення про ЦБС;
- запровадити ефективну систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;
- розробити нові механізми управління бібліотеками з урахуванням міжнародного досвіду та забезпечити їхню апробацію;
- ініціювати проведення щорічної Всеукраїнської акції "Подаруй книгу своїй бібліотеці!" (23 квітня - Всесвітній день книги та 30 вересня - Всеукраїнський День бібліотек);
- вжити заходів щодо наближення критеріїв оцінки управління бібліотечною справою та бібліотечного обслуговування до стандартів IFLA.
     Державному агенству з питань науки, інновацій та інформатизації України рекомендовано:
-  передбачити підключення публічних бібліотек до єдиної інформаційної бібліотечної системи "Бібліотека - ХХІ".
Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям, органам місцевого самоврядування:
- розробити та реалізувати програми доступу громадян України до світових інформаційних ресурсів за рахунок бюджетних та позабюджетних джерел;
- включити публічні бібліотеки в плани розвитку регіонів, врахувавши їхню модернізацію та перетворення в сучасні заклади культури та інформатизації;
- запровадити щорічну акцію "Подаруй книгу своїй бібліотеці!" (23 квітня - Всесвітній день книги та 30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек).
   
     Також Комітет ухвалив рішення про звернення до Рахункової палати України з проханням здійснити перевірку ефективності використання коштів на фінансування публічних бібліотек.

Повний текст  рішення дивіться тут або тут.

неділю, 26 червня 2011 р.

Спільними зусиллями, а не поодинці

    Звучить дещо пафосно, але інша  назва для цього допису  не  прийшла в голову.
    Як приємно читати  такі повідомлення!  І справа тут не в тому, що бібліотека провела майстер-клас з писанкарства. А в об'єднанні зусиль працівників  двох  ЦБС. Не є таємницею, що бібліотеки не мають  статті  фінансування на проведення  масових заходів. Особливо гостро це відчувається при організації масових заходів для дітей, що проводяться у формі ігор, конкурсів, вікторин. Для заохочення та відзначення найактивніших потрібні хоч які призи. І сушать голову бібліотекарі, де б розжитися на календарики, олівчики, книжечки чи чупа-чупси. І в наш меркантильний час чи багато знайдеться асів своєї справи, які погодяться на прохання бібліотеки безоплатно провести майстер-клас, навчання  чи тренінг з якогось питання.
     Вихід є. Бібліотекар має бути універсальним і активним.  Але, перебуваючи в однаково несприятливих умовах, бібліотекарі ведуть себе по-різному: одні, не намагаючись що-небуть змінити, покірно чекають на  зміни до кращого,  інші, покладаючись лише на свої сили, прагнуть не виживати, а цікаво жити.  Про "дармовий сир для "читачеловки" я вже якось писала. А хто із нас є членами хоча б якогось одного творчого об'єднання, спілки, громадської організації?   А бібліотеці сьогодні життєво необхідні  надійні партнерські зв'язки і з іншими урядовими та громадськими організаціями,  і з іншими бібліотеками. З першими - для розвитку обопільно вигідних і цікавих напрямів роботи, з другими - для загального  розвитку (постійне порівнювання  своїх досягнень з досягненнями інших бібліотек, вирішення  проблем спільними зусиллями).
    Я не проводила спеціальне дослідження причин, що спонукають або унеможливлюють партнерські стосунки між ЦБС. Але із власного спостереження, досвіду, можу зробити висновки, що  не останню роль в цьому відіграють особисті контакти (передусім директорів ЦБС) і сформовані симпатії.
    Не сприяють розвитку партнерства між ЦБС:  зависока амбіційність, самодостатність директора, небажання показувати бібліотеку, допускати до внутрішніх технологій;  нетактовність, агресія, порушення етичних норм, необов'язковість у спільній роботі з боку окремих працівників; замкнутість сторін лише на своїх інтересах  і розбіжність стилів управління у ЦБС.
    Причина, що сьогодні найбільше стимулює  прагнення до партнерства  - високий рівень професіоналізму персоналу іншої ЦБС. Ця причина найбільш вагома для тих, хто займається автоматизацією бібліотечних технологій. І, звичайно, хороші особисті стосунки, симпатії до співробітників іншої ЦБС. Але, знову ж, потрібно себе проявляти, бути активними у професійному співтоваристві.
     Якщо для користувачів бібліотеки позитивний імідж бібліотеки складається з рівня її ресурсів та послуг (краща та бібліотека, де гарний фонд,  уважний  персонал,  дешевший ксерокс,  вища швидкість каналу  доступу в Інтернет), то для нас, бібліотекарів,  імідж бібліотеки чи ЦБС вцілому завжди персоніфікований (директор, заступники, спеціалісти). І є  дуже важливим забезпечувати можливість професійних контактів не лише на рівні "генералітету», але й  на рівні спеціалістів-виконавців, дбати про імідж ЦБС в очах професійної спільноти.   
    І, звичайно, розвитку партнерства сприяє дотримання золотого етичного правила, що вже давним-давно сформульоване: "стався до інших так, як хочеш, щоб поступали по відношенню до тебе».

четвер, 23 червня 2011 р.

Мер співаючий, тролейбус - читаючий

     Це про славне місто Миколаїв. (А "ректор співаючий, бібліотечний факультет - згасаючий" - про Київський національний університет культури і мистецтв).
     Про читаючий тролейбус на вулицях Миколаєва читайте тут і тут
.      Ну а фото я  на блог таки добавлю.  Хай прикрашають.


Не пройшло і півтора місяця, як така ж новина долетіла до нас із Чернігова:

середу, 22 червня 2011 р.

Чим цікаві бібліотеки Деснянського району

Нещодавно знайомилась із діяльністю бібліотек для дорослих Деснянського району, що за кількістю населення є найбільшим серед районів столиці (356,1 тис. населення), а за територією - на другому місці після Голосіївського району. Бібліотек у районі всього 8. Для дорослих - 5. Цей показник вже давно не відповідає мінімальним соціальним нормативам забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні (Постанова Кабінету Міністрів України N 510 від 30 травня 1997 р.), відповідно яких бібліотек у районі мало би бути 12.
Під час минулого вивчення діяльності бібліотек району ще у 2006 році нас обнадіяли рішенням наради у першого заступника голови Деснянської райдержадміністрації Бойченка О. К. (06. 12. 2005 р.), що передбачало відкриття у 2006 році трьох нових бібліотек і реалізацію проекту надбудови другого поверху ЦРБ №141.
Попри те, що працівники бібліотек докладають великих зусиль і досягають успіхів у реалізації надзвичайно важливих соціальних проектів, районна влада чомусь не помічає їх старання. Приміщення бібліотек гостро потребують ремонтів і осучаснення інтер'єру, а технічні засоби - модернізації .
  Послужний список досягнень останніх років чималенький: це і участь у 2009 році у відкритті програми «Бібліоміст» (проведення тренінгу «Інтернет, як засіб спілкування для людей похилого віку»); участь в 2010 році у міському конкурсі електронних виставок для молоді “Тобі, Перемого”, де колектив отримав диплом I-го ступеню; це і висока оцінка діяльності ЦРБ № 141 Коліном Гуардом, директором програми “Бібліоміст”; це і перемоги у конкурсі «Київ і кияни очима дітей», у Всеукраїнському конкурсі «Найкращий читач України»; це і участь у квітні цього року у першому Всеукраїнському ярмарку інноваційних бібліотечних послуг та електронного врядування з проектом "Краща половина життя",  де колектив  отримав почесну відзнаку у номінації “Вибір відвідувачів Ярмарку”.
Наразі бібліотеки району почали реалізацію проекту "Пізнай, прийми і руку простягни», відповідно якого бібліотеки спільно з благодійним фондом «Рокада» (неурядова організація), проводитимуть інтеграційні заходи для біженців та шукачів притулку в  Києві. Про інші проекти ЦБС  я вже писала в попередньому дописі.
Дуже приємно було спілкуватися з колективом творчих, професійних, дуже небайдужих бібліотекарів. Нижче - те, що привабило погляд і зігріло душу.




суботу, 18 червня 2011 р.

Повернутись на мить в безтурботність

     Сьогодні, щоб трохи вгамувати розбурхані спогади про безтурботні студентські роки і утихомирити калейдоскоп, що всю ніч миготів перед моїми очима, із облич моїх однокурсниць, з якими не бачилась чверть! століття, дістала з чернеток черговий допис, доопрацювала і опублікувала. Але думки про минуле, про зустріч з однокурсницями, не полишають... Що ж, виллємо їх на папір монітор.
     Перед зустріччю трохи нервувала.  Ніби й причини не було: проректор з навчальної роботи Штефан Іван Петрович  (у роки нашого студентства викладач  предмету "Бібліотечні каталоги")  пообіцяв нам приділити свою увагу, дати відчути себе на короткий час студентами, показати  супермодерновий універ (але майже без майбутніх бібліотекарів), розповісти про здобутки ректора  М.М. Поплавського  і блискучу перспективу альма-матері. Все так і було. За це ми йому дуже вдячні. 
    Наближаючись до університету, помітила,  як до невпізнаності змінилося подвір'я колишнього КДІКу ім. О.Є Корнійчука, розбудоване, з усіх сторін щільно оточене багатоповерхівками.  
    А потім почали злітатися однокурсниці. Емоції, обійми, вигуки, поцілунки. Прилетіли з Тунісу, Вашингтону, Швеції, Ростова-на-Дону, Львова... А потім - 237-а аудиторія і вітання, стоячи, нашого викладача, який заходив до аудиторії. Все як колись..
     Хто із прибулих залишився вірним своїй професії? Трохи менше половини. Але ж нас тоді було на потоці 360! Сьогодні для 20 тис. бібліотек  щороку університет готує аж 30 бібліотечних фахівців. І тут  "приклею" Данію. У цій країні, що має населення 5,5 млн. Вища королівська бібліотечно-інформаційна школа щороку випускає 300 бібліотекарів.
   А далі екскурсія по корпусах університету з просторими аудиторіями, лабораторіями, обладнаними сучасними технічними засобами, а потім кав'ярня, прогулянка до Золотих воріт і по Пейзажній алеї, по Андріївському узвозі, а потім прощання і обіцянки обов'язково зустрітися через 5 років. 
   Всім нам було вручено торбини з набором чудової  реклами  університету успішних людей, книги-лікбезу від успішного ректора "Як стати популярним та багатим" (почну штудіювати, може вдасться забагатіти),  журналу студентського парламенту "Кропива" і диску "Українські хіти" від М. М. Поплавського.
     Приємно було познайомитись не віртуально, а реально  із  рульовою "Бібліотечного автобану" Ганною Тараненко, яка також завітала на нашу зустріч у компанії з Наталею Мірошніченко.
Відкрию "страшну" таємницю: ми з Наталею однокурсниці. Навчались у різних групах, але однієї спеціалізації. З її фото, що з'являлись у неї на блозі,  я  згодом  впізнала свою колишню тендітну пишноволосу однокурсницю.  Було приємно.
Читайте по темі Люблю бібліотекарів, Однокласники і вареники в сметані!
Библиотечный факультет - 25 лет спустя

Вони вірять у цінність бібліотек

     Дослідження  Домініканського університету виявило, що студенти, які беруть участь у літній програмі читання місцевої бібліотеки, значно покращують свої навики читання. Замість того, щоб їх втрачати за час літніх канікул, діти, які відвідують програми читання, навпаки, їх значно покращують.
     Головним спонсором літньої програми бібліотек Пірс Каунті є роторні,   а також пожертви від друзів бібліотеки і всіх, хто вірить у цінність бібліотек для розвитку і освіти. Завдяки таким громадянам створено фонд, фінасування якого спрямоване на реалізацію бібліотечних програм, на  охоплення читанням дітей у дитячих будинках, створення умов доступу до ресурсів імігрантам і представникам етнічних громад, доставляються книги і аудіокниги в будинки пристарілих, ін. Внесок до фонду може зробити кожен (можна і анонімно)  через сайт бібліотек.
    На сайті ЦРБ ім. П.Тичини ЦБС повідомляється, що бібліотека також проводить акцію по заохоченню до літнього читання. Приз - кілограм морозива. Спонсори, очевидно, самі бібліотекарі. Та й призер буде лише один.

вівторок, 14 червня 2011 р.

неділю, 12 червня 2011 р.

Територія здорового способу життя

     У плані роботи кожної публічної бібліотеки є заходи з профілактики шкідливих для здоров'я звичок, організовані постійнодіючі виставки  матеріалів на тему народної медицини та фітотерапії. В деяких бібліотеках працюють валеологічні лекторії або клуби, до проведення яких залучаються медичні фахівці. І якщо в результаті цих заходів наші читачі змінюють ставлення до свого здоров'я, або поліпшують своє самопочуття - наші зусилля  компенсуються величезним  задоволенням від проведеної роботи. 
     Ця робота не вщухає і під час літнього періоду. До прикладу, на базі бібліотек Краснодару  влітку відкрито оздоровчі майданчики, де організовано 30 відеовіталень для перегляду фільмів, що пропагують здоровий спосіб життя.
     Акцію, спрямовану проти тютюнопаління, провели бібліотеки Подільського району. Її мета - допомогти курцям зі стажем кинути цю шкідливу звичку через читання книги. Курцям пропонували скористатися книгою Аллена Карра "Легкий способ бросить курить". 
 А ще фонди публічних бібліотек Києва пропонують книгу  М. Хахатун "Самый легкий способ бросить курить" та однойменну  М. Миллер.

четвер, 9 червня 2011 р.

Про моє блогерство відверто

     Вже й у відпустку пора, а справи не відпускають. Закрутило, та так, що прогавила річний ювілей цього блогу. 8 червня 2010 написала перший допис. Пам'ятаю, дістала з файлів перший-ліпший матеріал і розмістила, щоб подивитися, як то воно виглядає .
     Десь у форумах зустріла приблизно такий вислів: "Не бійтеся робити те, чого  не вмієте. Ковчег побудував любитель, "Титанік" - професіонали". Якось так складалося останні роки, що у період, коли проводилось навчання на курсах Центру безперервної  бібліотечно-бібліографічної освіти при НАКККіМ, я  або  була "прив'язана" до свого робочого місця невідкладною справою, або щось траплялося із здоров'ям. Не пощастило і з курсами, під час яких навчали створювати блоги.
      До того часу я чула про блоги, але асоціювала їх із сайтами. І коли якось у пошуку інформації  зайшла на блог "Бібліотеки без бар'єрів", першим чином подумала, що простому бібліотекарю без спеціальної підготовки такий інформпродукт не створити. Спровокував мене натиснути на кнопку "Створити  блог" блог відділу краєзнавчої літератури і бібліографії бібліотеки, що був створений працівниками відділу в результаті навчання на курсах. А далі слідувала логіці і інтуїції, вивчала довідкові матеріали, які терміни були не зрозумілі - шукала трактовку у Гуглі. Пам'ятаю, як довго вовтузилася, щоб вибудувати панельку сторінок. Як не могла справитись із налаштуванням коментарів із перевіркою. Я ще дуже багато чого не знаю, я страшенно боюсь цієї мови html. Ведення блогу  віднімає багато часу  і, в принципі, його ведення не прописане у моїй посадовій інструкції  і, звичайно, не впливає на розмір мого посадового окладу. Але  "взявся за гуж - не кажи,  що  не дуж".  
     Що дає мені ведення блогу? По-перше, напевно, оте відчуття потрібності. Хтось читає, хтось використовує, хтось дякує. А ще можливість спілкування з колегами-однодумцями. А ще бути в курсі всього, що відбувається в бібліотечній галузі і не тільки. А ще спонукає до постійної самоосвіти і освоєння  різних інтернет-сервісів. А ще... Створіть блог, зрозумієте.

Літні рандеву київських публічних

     Погодьтеся, не просто літнього сонячного дня всидіти з книгою у приміщенні. Особливо дитині. Але як це чудово,  коли книга приходить до дитини в сквер, парк, на ігровий майданчик. Отже, не варто зітхати і звинувачувати у бібліотечному затишші принади літа, а періодично організовувати рандеву, як це вчинили бібліотеки Дніпровського району у День Києва. Або винести книги до малюків та їх мам у найближчу пісочницю, як це зробила бібліотека ім. Валі Котика, що у Подільському районі. Подивіться.

понеділок, 6 червня 2011 р.

А тепер про код QR

      Цей  допис - результат "ланцюгової реакції", спровокованої дописами Бібліотеки без бар'єрів та Нетикетки.
     QR-код - матричний код (двомірний штрих-код), розроблений і представлений японською компанією «Denso-Wave»  в 1994 році. Абревіатура QR похідна від англ. quick response, що перекладається як «швидкий відгук». Основна перевага QR-коду - це легке розпізнавання скануючим обладнанням (в тому числі і фотокамерою мобільного телефону), що дає можливість використання в багатьох сферах життя.
Наприклад:
QR-код на кладовищі замінює фотографію людини, його дати народження і смерті, а також традиційні надгробні епітафії.
Відвідувач кладовища наводить на код камеру мобільного телефона  і отримує розшифровку всіх даних про небіжчика.
Все частіше qr-коди з'являються в дизайні візитівок. Погодьтеся, адже легше «сфотографувати» якесь зображення і відразу зберегти контакт у записній книжці, ніж вводити все вручну?
У пресі QR-коди зазвичай публікуються для швидкого доступу до веб-сайтів (знову ж таки, щоб не набирати потрібний урл самостійно). У Інтернеті ж двомірні коди використовуються для отримання посилання на мобільний варіант веб-сторінки.

 Ідея  створення QR-коду прийшла в голови інженерів Denso-Wave через повсюдне поширення мобільних телефонів з камерою. Власне, для зчитування QR-коду вам знадобиться всього лише звичайний мобільний телефон з камерою (бажано, хоча не обов'язково, щоб камера була з автофокусом) і спеціальне програмне забезпечення. Для Symbian UIQ 3 можна завантажити програму i-Nigma Reader, а для всіх інших можна завантажити Java-мідлет на сайті: http://qrcode.kaywa.com/ (там же знаходиться і генератор QR-кодів).
     Створити будь-який QR код можна і  за цим лінком . 
    Варто пам'ятати, що не має значення, як ви тримаєте мобільний телефон для читання коду. Спеціальні теги в коді  допомагають читати його правильно. І ще, витрати на мобільний Інтернет і SMS  залежать  від тарифів  мобільного оператора і  від обсягу переданих даних.
      Цей візерунок, що нагадує український орнамент, я вперше побачила на пластиковому квитку користувача, який нам вручили в одній із публічних бібліотек Данії. Це його скан.
     Додати бібліотеку в адресну книгу через зчитування QR коду пропонують тут.
Дуже сумніваюсь  у необхідності QR коду  адреси  цього блогу,  але створила,  розмістила  внизу блогу,  подивіться  як він виглядає.
А це ось створені QR коди URL і  контактної інформації та режиму роботи Публічної бібліотеки імені Лесі Українки:


 Ну ось, освоїла, попрактикувалася, і вам рекомендую.

пʼятницю, 3 червня 2011 р.

Бібліотекарям допоможуть юристи

   Правова освіта населення завжди була однією із важливих функцій публічної бібліотеки. І бібліотеки Києва роблять сьогодні усе можливе для  забезпечення доступу громадян до джерел правової інформації, набуття та використання жителями міста правових знань, їх застосування для вирішення соціально-побутових проблем у буденному житті. І коли отримуєш ось такий солідний (рівня наукової бібліотеки) результат клопіткої роботи бібліографів на благо сумлінним громадянам, що має на меті допомогти триматися курсу в океані нормативів і публікацій з питань системи оподаткування, в черговий раз переконуєшся у важливості публічної бібліотеки  для пересічних мешканців міста.  Додаю декілька фрагментів цього бібліографічного видання на 50-ти сторінках, що вміщує роз'яснення до статей Податкового кодексу України та бібліографію публікацій.

середу, 1 червня 2011 р.

І на нашу вулицю прийшло свято




     Точніше, на вулицю Григоренка 22/20, що в Дарницькому районі столиці. Відкриття нової бібліотеки - довгоочікувана подія. Район активно забудовується,  стрімко зростає  кількість населення, значну частку якого складають молоді сім'ї.  Відкриття 27 травня  публічної бібліотеки №160 сімейного читання буде забезпечувати інформаційні потреби та надавати бібліотечні послуги  мешканцям різних вікових категорій мікрорайону Позняки-2.  У штаті бібліотеки не  лише бібліотекарі, а й психологи та вихователі. Найсучасніша книгозбірня розрахована на 30 тисяч примірників. Для найменших відвідувачів у бібліотеці облаштовано ігрові кімнати. До послуг користувачів бібліотеки - Інтернет-центр на п’ять безоплатних точок доступу до  Мережі.
      В урочистій події  взяли участь  Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, Голова Дарницької районної державної адміністрації Сергій Вітковський,  депутати, священники, науковці, освітяни,  письменники, працівники районних бібліотек, глибокоповажні гості з інших держав та жителі столиці.
     Методична служба приєднується до поздоровлень і сподівається, що колеги не відмовлять у проведенні на базі нової бібліотеки одного із засідань міської творчої лабораторії.  
  Візуалізація відкриття бібліотеки тут.

Популярні публікації блогу