Сьогодні, щоб трохи вгамувати розбурхані спогади про безтурботні студентські роки і утихомирити калейдоскоп, що всю ніч миготів перед моїми очима, із облич моїх однокурсниць, з якими не бачилась чверть! століття, дістала з чернеток черговий допис, доопрацювала і опублікувала. Але думки про минуле, про зустріч з однокурсницями, не полишають... Що ж, виллємо їх на папір монітор.
Перед зустріччю трохи нервувала. Ніби й причини не було: проректор з навчальної роботи Штефан Іван Петрович (у роки нашого студентства викладач предмету "Бібліотечні каталоги") пообіцяв нам приділити свою увагу, дати відчути себе на короткий час студентами, показати супермодерновий універ (але майже без майбутніх бібліотекарів), розповісти про здобутки ректора М.М. Поплавського і блискучу перспективу альма-матері. Все так і було. За це ми йому дуже вдячні.
Наближаючись до університету, помітила, як до невпізнаності змінилося подвір'я колишнього КДІКу ім. О.Є Корнійчука, розбудоване, з усіх сторін щільно оточене багатоповерхівками.
А потім почали злітатися однокурсниці. Емоції, обійми, вигуки, поцілунки. Прилетіли з Тунісу, Вашингтону, Швеції, Ростова-на-Дону, Львова... А потім - 237-а аудиторія і вітання, стоячи, нашого викладача, який заходив до аудиторії. Все як колись..
Хто із прибулих залишився вірним своїй професії? Трохи менше половини. Але ж нас тоді було на потоці 360! Сьогодні для 20 тис. бібліотек щороку університет готує аж 30 бібліотечних фахівців. І тут "приклею" Данію. У цій країні, що має населення 5,5 млн. Вища королівська бібліотечно-інформаційна школа щороку випускає 300 бібліотекарів.
А далі екскурсія по корпусах університету з просторими аудиторіями, лабораторіями, обладнаними сучасними технічними засобами, а потім кав'ярня, прогулянка до Золотих воріт і по Пейзажній алеї, по Андріївському узвозі, а потім прощання і обіцянки обов'язково зустрітися через 5 років.
Всім нам було вручено торбини з набором чудової реклами університету успішних людей, книги-лікбезу від успішного ректора "Як стати популярним та багатим" (почну штудіювати, може вдасться забагатіти), журналу студентського парламенту "Кропива" і диску "Українські хіти" від М. М. Поплавського. Приємно було познайомитись не віртуально, а реально із рульовою "Бібліотечного автобану" Ганною Тараненко, яка також завітала на нашу зустріч у компанії з Наталею Мірошніченко.
Відкрию "страшну" таємницю: ми з Наталею однокурсниці. Навчались у різних групах, але однієї спеціалізації. З її фото, що з'являлись у неї на блозі, я згодом впізнала свою колишню тендітну пишноволосу однокурсницю. Було приємно.
Читайте по темі Люблю бібліотекарів, Однокласники і вареники в сметані!
Библиотечный факультет - 25 лет спустя
Читайте по темі Люблю бібліотекарів, Однокласники і вареники в сметані!
Библиотечный факультет - 25 лет спустя
Оля, вчора до пів-на-третю готувала всі фотки, щоб викласти сьогодні на роботі; а ще знайшлась Віка Панасюк і встигне побачитись з дівчатами, що ще не роз'їхались. А кіно буде?;-)
ВідповістиВидалитиОбов'язково буде. Роблю :)
ВідповістиВидалитиТак! З відео вже буде повний комплект. А нам, наприклад, й не треба 5 років чекати :)
ВідповістиВидалитиВже більшість виявила бажання зустрітись через рік. Їх підтримують ті, кому не вдалося цього разу прибути на зустріч )
ВідповістиВидалити