А хто туди ходить???!!!

Сьогодні після семінару в Національній парламентській бібліотеці України, де колеги з відділу мистецтв презентували свою бібліографічну діяльність, вирішила відвідати (без попередження) бібліотеку ім. О.Вишні, що неподалік метро "Арсенальна". Три зупиночки 62-м автобусом, - і близько 14-ої години я -  на порозі бібліотеки. Та завідувачці не до мене, - за кілька хвилин розпочинається краєзнавча лекція для членів бібліотечного жіночого клубу "Вікторія", яку читатиме працівник музею Історії Києва. А поки що товариство зручно вмощується в очікуванні початку зустрічі.

Ходять же кияни у бібліотеку, ходять навіть при хронічній відсутності в ній нових періодичних видань і нових книг, бо з бюджету району не виділяються кошти на передплату,  на проплату послуг Інтернет-провайдерів, на заправку картриджів копіювальної техніки, на формуляри, картки, канцтовари... Ходять, бо де ще у місті можна поспілкуватися з однодумцями, знайти друзів, партнерів для бізнесу, людей для спільних інтересів.

А це - за годину в центральній бібліотеці імені М.Є.Салтикова-Щедріна. Оголошення на дверях бібліотеки не голослівне. Юрист спілкується з користувачкою бібліотеки.

Якби ж то у Києві з'явилася хоча б одна така бібліотека, як ось ця, що в невеличкому данському містечку Хйоррінг, де жителів всього 25 тисяч. Побувавши в ній у 2010 році, досі не перестаю мріяти. Подивіться найсвіжіше відео, що демонструє за чим ходять сьогодні у публічні бібліотеки в Данії.
  Прагнемо і ми таких бібліотек. Сподіваємось на усвідомлення представниками влади простої істини: для того, щоб у бібліотеку приходили, треба посприяти, щоб було за чим.