"... якось недавно включаю Українське радіо і чую - звучать до болю щемливі вірші. На жаль, запам'ятав лише чотири рядочки: " А сорочка мамина біла-біла, а сорочка мамина серцю мила, а сорочка мамина зігріває. Я її до серденька пригортаю..."
Мені здалося, що це поезії Ганни Чубач. Пішов до бібліотеки, попросив збірник відомої поетеси. Дуже гарно вона пише, але цього вірша я не знайшов. Звернувся до директора бібліотеки Людмили Іванівни Ковальчук (це київська бібліотека ім. Лесі Українки). Вона разом із вченим секретарем лише по цих чотирьох рядочках, які я запам'ятав, відшукала потрібну мені книжку. Це виявилась збірка поезій Наталії Май. Мене до глибини душі пройняло напрочуд уважне ставлення керівництва бібліотеки до рядового відвідувача. Я хотів би через вашу газету щиро подякувати їм і порадити киянам, хто любить читати, відвідати цю бібліотеку на вул. Тургенєвська, 83-85. Переконаний, що вас тут радо зустрінуть чудові люди..."
Підписаний лист Василем Дмитровичем Слишинським, якому 80 років
Чому звернула увагу на цю замітку? По-перше, кожному приємно читати гарні відгуки про бібліотеку, в якій працюєш. Хтось здивується, чому саме директор здійснював пошук на запит читача? Для цього ж існують спеціальні служби бібліотеки. Насамперед, справа в особистих якостях очільника бібліотеки, яка попри неймовірну зайнятість не проігнорувала прохання читача, адресоване саме їй, не відправила зі свого кабінету блукати відділами бібліотеки у пошуку довідкового столу, а виявила увагу і шанобливе ставлення до людини дуже поважного віку.
Людський фактор відіграє надзвичайно велику роль у формуванні позитивного іміджу бібліотек. Навіть при дуже добре укомплектованих фондах і наявності безоплатного доступу до мережі Інтернет у наших читачів пропадатиме будь-яке бажання приходити у бібліотеку, де їх зустрічають сухо і непривітно. Може, доброзичливе ставлення та увагу до читачів слід прописати у посадові інструкції бібліотекарів?
Це дійсно приємно читати!
ВідповістиВидалити