Так охарактеризував свою пристрасть до вишивання найзагадковіший учасник Всеукраїнського з'їзду вишивальниць(-ків) кандидат технічних наук, доцент, заслужений працівник культури України, рекордсмен "Книги рекордів України" Валерій Малиновський. Цей захід, що відбувся у бібліотеці ім. Н. Забіли для дітей Голосіївського району я проанонсувала заздалегідь і вже тоді твердо вирішила не пропустити подію.
У моїй родині вишивали усі жінки. Виписували візерунки для вишивки гладдю (у нас казали "писаним") і для себе, і для усього кутка, бо в родині мали хист до малювання. І я малювати люблю. А з огляду на те, що сьогодні День художника, згадаю у дописі мого дядька Ковтонюка Івана Ананієвича, народного художника України. А це ось портрет бабусі Марії, написаний дядьком у 1980 році.
![]() |
Юрій Мельничук пов'язав мене хусткою саме так, як її пов'язували жінки Волині |
Особисто мене взятися за голку з ниткою спонукала зустріч із завідуючим відділом тканин Музею Івана Гончара Юрієм Мельничуком в одній із бібліотек Дніпровського району. Від нього я дізналася, що вишивка хрестиком і гладдю не є споконвічними українськими техніками вишивання рушників. Рушники вишивали двобічною технікою і то було справжньою магією, адже на рушнику вишивалася доля, якої прагнули дівчата для свого майбутнього подружнього життя. Після цієї зустрічі я помчала на ринок за полотном і нитками...
Мій рушничок |
Найбільше вразили роботи згаданого на початку допису Валерія Малиновського. Це людина унікальних здібностей, яка захоплюється вишиванням з семирічного віку. І сьогодні його майстерність виконання вишивки вражає: до 1024 стібків в квадратному сантиметрі, зроблені без збільшувальних пристроїв. Це його унікальні безцінні роботи.
Одну таку роботу Майстер вишиває в середньому 3-4 місяці по 8 годин щоденно.
Не вірилось, що можна таке творити за допомоги звичайної голки для бісеру та шовкової нитки. Майстер мене переконав.
Майстриня демонструвала не лише свою унікальну майстерність, але й глибокі знання з історії української
вишивки та її символіки.
А ось ще декілька світлин, якими дуже хочу поділитися з вами.вишивки та її символіки.
А ще були українські пісні, конкурси і багато щирого спілкування.
Ми з колегами мали щасливу нагоду познайомитись та домовитись про співпрацю із завідуючим відділом народного мистецтва музею Пирогово Олександром Босим. Усіх присутніх вразили його енциклопедичні знання і захопленість, з якою він ними ділився.
Я вже неоднократно писала, що у бібліотеках працюють творчі, натхненні люди. І саме тому Всеукраїнський з'їзд вишивальниць відбувся у бібліотеці, що однією із активних його організаторів є працівниця цієї бібліотеки Тетяна Серебреннікова. А ось її блог. Подивіться, скільки там зразків вишитих закладинок в улюблену книжку!
Потяг до вишивання закладено в генах українців. Іноді ловиш себе на думці, чому тобі це потрібно, адже все можна купити
ВідповістиВидалитиКакая крастота. Глаз не оторвать.
ВідповістиВидалитиДобрым людям на загляденье!
Дивлюся і думаю, молодці наші україночки, таку красу руками творять! І як прикро, що особисто я не вмію цього робити(
ВідповістиВидалитиПані Ольго, як добре, що Ви нам так всебічно розкрили це дивовижне дійство, дякую!
Таня, пишіть проект. Інтернет - для удосконалення мистецтва вишивання, інтерактивного спілкування і обміну досвідом бердичівських вишивальниць з вишивальницями усієї України. "Бібліоміст" допоможе :) Сайт "Рукотвори", форуми вишивальниць. А з ними і самі майстринею-вишивальницею станете :)
ВідповістиВидалити