Цього року Всеукраїнський день бібліотек київські публічні відзначили, вцілому, значно активніше і креативніше, ніж минулорічний. Деякі колективи влаштовували свято, передусім, для себе, коханих, а деякі працювали в поті чола, аби влаштувати свято своїм читачам: реальним і потенційним. Про різні ігри-конкурси трохи пізніше, а наразі коротко про лібмоби. Ми і раніше виходили на вулиці з рекламними буклетами та проспектами, роздавали перехожим і запрошували у бібліотеки, навіть не підозрюючи, що це дійство носить ймення лібмоб. Цього року запитували перехожих на вулицях «Як пройти в бібліотеку?" працівники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, бібліотек ім. М.Горького, ім. А. Малишка, ім. В.Яна, ім. О.Олеся, №16, ім. П.Усенка, ім. І.Сергієнка та №118 ЦБС Дніпровського району, бібліотеки "Світогляд" Печерського району, ЦРБ ім. І.Франка ЦБС Подільського району. І це закономірно, адже працівники бібліотек саме цих районів найактивніше використовують блогосферу та соціальні мережі для вивчення досвіду українських та зарубіжних колег, черпають нові ідеї для розвитку промоційної діяльності.
Ось так шукали дорогу до бібліотеки працівники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.
Ось так шукали дорогу до бібліотеки працівники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.
А ось так - дуже творчі і невгамовні бібліотекарі з бібліотеки "Світогляд" Печерського району.
Йдіть по сліду, і він вас приведе в бібліотеку! Акція, організована колегами із ЦБС Подільського району, це більше ніж лібмоб. Прикрашені рекламними "метеликами" дерева, доброзичливість, сонячні сліди, що ведуть у бібліотеку створили справжню святкову атмосферу.
Ай-да молодцы! Вообще,надо иметь изрядную смелость-вот так выйти на улицы и обрщаться к незнакомым людям. Реакция едь может быть очень разная. Но у вас все получилось,и это здорово!
ВідповістиВидалитиДа, сначала была скованность, но быстро прошла. Особенно, когда для эксперимента подошли почти вплотную к библиотеке и спрашивали прохожих. Было весело смотреть на их удивленные лица и круглые глаза, когда они узнавали, что стоят возле библиотеки. Были, конечно, и шутливые ответы, что еще не 2 часа ночи. Было много поздравлений и пожеланий. Были, конечно, и такие, которые в ответ пожимали плечами и ускоряли шаг. Такие акции сегодня нужны.
ВідповістиВидалити