Нове завжди лякає. Особливо, коли відсутній досвід, впевненість у тому, що все спрацює бездоганно, що не прийдеться лупати безпомічно очима, намагаючись виправдатись перед аудиторією за вимушену технічну перерву. Не все залежить від нас, якщо ми маємо справу з комп'ютерною технікою (а вона у нас ой як давно оновлювалась) і з таким мінливим явищем як Інтернет-зв'язок.
Але Інтернет дає можливості і ми маємо їх використовувати. Перший досвід організації відеомосту (скайпспілкування) відбувся минулого року, коли в рамках спільного київсько-псковського проекту, присвяченого княгині Ользі, ми проводили поетичний Інтерслем київських поетів із псковськими. Було хвилювання, бо вперше. Але майже все, за винятком півхвилинного збою у зв'язку, пройшло на рівні.
Великого значення набуває можливість скайп-спілкування при проведенні соціокультурних акцій, присвячених історичній чи літературознавчій тематиці. Важливо знайти і запросити доповідача, який би досконало володів питанням і відкрив аудиторії ще невідомі факти чи події.
І нарешті, про поетичний слем юних обдарувань, що відбувся у Всесвітній день поезії на минулому тижні. До двох груп київських юних поетів долучилися юні дарування зі смт. Млинів, що на Рівненщині. Організувала Інтернет-з'єднання із аудиторією Публічної бібліотеки імені Лесі Українки м. Києва Млинівська центральна районна бібліотека. Наших млинівських учасників планувалося бачити із великого екрану, але підвів проектор, зіпсувавшись буквально за мить до початку заходу. Та хоч і з монітора, але ми їх прекрасно бачили і чули їх вірші. А вони мали змогу почути відгуки про їх творчість з вуст відомих київських поетів - членів журі та настанови і побажання від самого Миколи Даниловича Сома. І як це важливо було для них, - переконувати не потрібно. І все це - завдяки бібліотекам.
