Ось і підійшов до свого завершення 2010 рік. Рік надій і відчаю, рік емоцій і розчарувань. Все це вже припорошило сьогоднішнім легеньким сніжком, який відволікає мене від приготувань до приймання статистичних і текстових звітів, над якими маю провести найближчий місяць. Потім проаналізую, видам інформаційно-аналітичне видання "Про підсумки діяльності публічних бібліотек Києва у 2010 році" і на цьому... все. Підсумовуючи минуле, що дуже нагадує мені майбутнє, ловлю себе на думці, що уже звикаю до того, кожен минулий рік був для мене кращим, ніж наступний. Нас до цього вже привчили? Привчили до щорічної новорічної казочки із щасливим кінцем. Але ця казка дуже довго не закінчується. І як у справжній казці - чим далі в ліс - тим страшніше. Проте, пнемося з усіх сил, хапаємось за соломинку, намагаємось в умовах безгрошів'я чимось здивувати, як от наші колеги із Подільського району, які привітали наш відділ настінним та кишеньковим календариками з рекламою читання і бібліотек ЦБС. Отже, спромоглися таки на рекламу!
Проте, як сказав один відомий педагог "Стимул людського життя - радість завтрашнього дня". Отже, не втрачаймо стимулу, а для його підкріплення прослухаймо новорічну пісеньку про зайчиків-кроликів, яку я позичила з блогу "Библиомания".
Схоже на такий собі передноворічний крик душі... Дякую, роликом порадували - я ще не встигла його на Библиомании подивитися. Не переживайте, у Новому році бібліотекам вже гірше не буде :)))
ВідповістиВидалитиДякую...сподіваюсь:)
ВідповістиВидалити