Готуючи презентацію до підсумкової наради, аналізуючи показники, створюючи порівняльні діаграми, періодично зверталася до світового бібліотечного досвіду. А як у них вимірюється якість і оптимальний обсяг фонду, зокрема, нових надходжень, які у них показники читаності (скільки в середньому кожен користувач впродовж року використовує документів із фонду бібліотеки).
Щодо обсягів щорічного поповнення фонду, то ви вже давно знаєте, що ІФЛА/ЮНЕСКО рекомендує норматив 200-250 книг на тисячу населення. З огляду на те, що вітчизняні бібліотеки усі розрахунки ведуть відносно користувачів, а не жителів, Російська Національна бібліотека пропонує вираховувати норматив щорічних надходжень із розрахунку 3,8% від прогнозованої документовидачі. Про методику розрахунку читайте тут.
За нормативом РНБ щорічна кількість вливань нових видань у фонди публічних бібліотек Києва мала би становити за 400 тис. прим. Маємо ж у результаті лише за трохи за 100 тис.
За нормативом РНБ частка нової літератури, що надійшла у фонд бібліотеки впродовж останніх 5-ти років, має становити 50%. В реалі ж київські бібліотеки мають 16-тивідсоткову оновлюваність фонду (оновлюваність книжкової частини фонду - відповідно 10%).
Це щодо показників нових надходжень. А як щодо показників видач документів в розрахунку на одного користувача? Тут нам не потрібно вивчати нормативи ІФЛА, чи РНБ. Є свій. В новому циркулярі. Маєте користувачів від 20 тис.- повинні мати й документовидачу від 420 тисяч. Тобто, маєте одного користувача - повинні в середньому за рік видати йому 21 документ.
А як же у світі? Загляньмо у рекомендації ІФЛА "Вимір якості в бібліотеках":
Що нам залишається? Вдаряти! Максимумом по мінімуму.
Ви ще не бачили вимоги до статзвітів університетських б-к... Таки вдаряємо!:-)
ВідповістиВидалитиХай хто скаже, що українці не читаюча нація. Не тільки читаюча, але й перечитуюуча, перечитуюча. перечитуюча...((
ВидалитиІ головне що на 0.3% план ми перевиконаємо. Страшні речи. Я про це писав в ШІБЦ. Що вже зафальшувалися :)
ВідповістиВидалитиЩо є фальш у вашому розумінні? Коли побігли в дитячу поліклініку з купою книжечок і журналів, щоб батьки у черзі під кабінетом почитали своїм дітям, чи в парк, чи в пісочницю. Так, значна частина тих батьків чи дітей не стане постійними читачами, хоч і заповнили свій читацький формуляр. Але послугою скористалися. Є читач. Є документовидача. Чи коли приводять класами дітей, роздають усім книги-журнали і поголовно записують? Або, коли бібліотекар йде в книгосховище за підбіркою літератури по темі, а тим часом пропонує читачеві переглянути десяток свіжих газет чи журнали, щоб не нудьгував і щоб вкластися в план. Так, іноді доводиться "хитрувати", коли в доповнення до замовлених конкретних книг пропонуємо скористатися ще декількома. Шукаємо вихід. Спонукає виконання плану. Кількість в цьому випадку, на жаль, працює на шкоду якості. Але все правомірно. І питання, власне, не в цьому, а в тому, що нормативи спускаються зверху безпідставно, абсолютно не враховуючи сучасні умови діяльності бібліотек. Якщо виходить такий нормативний документ, то паралельно мав би вийти інший, що гарантував би ббліотекам відповідну ресурсну базу.
ВидалитиДвома руками "за". Я про інше. Чому не лобіюються зниження кількості книговидач. З читачами хочь зрозуміло. Але як тому читачу видати 21 книжку на рік, якщо він на рік приходить в бібліотеку 2,5 рази?
ВидалитиХтось двічі на рік приходить, хтось щодня, не в цьому справа. Ну хіба ж можна лобіювати зниження!??? Ми маємо прагнути долучати до книги і читання якнайбільше людей. І нормативно-правова база має сприяти живій роботі, а не вимагати необгрунтованих показників.
Видалити