"Тут нецензурна лексика!"

 Буває, що деякі представники дорослої вікової категорії користувачів публічних бібліотек щиро обурюються, зустрівши в творах сучасної української літератури чи в перекладах творів відомих зарубіжних письменників ненормативну лексику. І пишуть скарги з вимогою вилучити такі твори з бібліотечних полиць. 

Як порозумітися з читачами старшого віку і зробити усе можливе, щоб "твори для дорослих" не опинялися у руках дітей і підлітків. 

Причини розповсюдження нецензурних і лайливих висловів в книгодрукуванні криються в наявності свободи слова та відсутності цензури в Україні. Згідно статті 15 Конституції України цензура заборонена. Стаття 34 Конституції України гарантує право на свободу думки і слова, включно з вільним поширенням інформації.

Багато відомих творів  світової літератури, переклади яких частково потрапляють на бібліотечні полиці, містять  ненормативну лексику, яку в процесі перекладу українською не є можливим замінити. Так, письменники, які  використовують ненормативну лексику в своїх творах,  використовують її спеціально для підкреслення ефекту написаного твору і вжиття вказаних слів не є нормою. Певні неперевершені твори без лайки втратили б натуральність та колоритність, які вкладав у них автор. Нецензурність передає стани та емоції персонажів.

Як правило, в анотації до книги видавництва попереджають про наявність  нецензурних слів у тексті твору.

Частина 7 ст. 19 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу проголошує, що «бібліотеки, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов'язані виконувати відповідні норми та правила, встановлені в галузі бібліотечної справи». З цього обовʼязку випливає, що бібліотека закуповує книжки, в тому числі з ненормативною лексикою, оскільки це прямо не заборонено Законом.

Статтею 24 Закону України «Про інформацію» заборонено  цензуру та втручання в професійну діяльність журналістів і медіа: «Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, суб’єкта у сфері медіа, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації».
У Законі України «Про видавничу справу», зокрема, у статті 28, що стосується обмеження права у видавничій справі, визначаються  обмеження щодо змісту видань, які не повинні містити пропаганди війни, насильства, розпалювання міжнаціональної ворожнечі тощо. Закон прямо не обмежує використання нецензурної лексики.
Вилучати книжки з фондів бібліотек за ідеологічними чи політичними ознаками заборонено ст. 19 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу.
Саме бібліотекар має слідкувати, аби література з ненормативною лексикою не потрапляла до рук вікової категорії читачів 16+ та попереджати  дорослих читачів, яким така література завдає моральної шкоди. Як правило, бібліотеки зберігають такі видання на окремих позначених полицях. Як варіант - позначити такі книжки наклейками із застереженням «Тут ненормативна лексика!» для їх градації,  обмеження доступу до них підлітків та вразливих дорослих.