Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

пʼятниця, 2 вересня 2016 р.

Пішов у безсмертя...

Епітафія самому собі:
Не плач, дружино, ради Бога — 
Хай плаче вітер у яру! 
Мені не буде некролога!
Я смертний — отже, не умру!

Микола Данилович Сом завжди мав багато справ. То на нього чекали у Спілці, то в одній із київських бібліотек чи шкіл, то у Фонді культури, то у рідному Требухові. Часто, прощаючись з нами, хитро примружившись, промовляв: "Олю, Таню, як хто питатиме Сома, то кажіть, що пішов... у безсмертя". І сміявся при цьому так по-дитячому щиро, що світлішало на душі.
 Кажуть, людина живе стільки, скільки на цій землі живуть люди, які пам'ятають її. 
Нам так його наразі не вистачає: його щирості, невгамовності, позитиву і радості, що він приносив у нашу бібліотеку, свіжих новин з перших вуст, карасиків, що їх сам ловив і смажив для нас...
А сьогодні він знову посміхався до нас. З пам'ятника на могилці.
 
А поруч з ним - книжечки, зовсім так, як це було на його робочому столі... І вишиваний узор з його сорочки, що так любив носити поет, учитель, риболов.


Велика  вдячність ось цим прекрасним майстрам - скульпторам Олесю Сидоруку та Борису Крилову.
Низький уклін Миколі Володимировичу Томенку,  який зі своєю командою і фондом «Рідна країна» ініціювали, профінасували виготовлення та встановили пам’ятник  Миколі Даниловичу на його могилі в селі Требухів на Киівщині.


 Щиро вдячні громаді села, що так пошановує пам'ять свого земляка і школі, де у краєзнавчому музеї створено меморіальний куточок Миколи Даниловича.
 


Сьогодні було відкриття пам'ятника і багато  споминів, зі смутком і сміхом, співом його пісень, прочитанням його віршів...

На відкритті були представники НСПУ: Борис Олійник, Петро Засенко, Іван Шпиталь, Віталій Карпенко, Валерій Герасимчук, Василь Фольварочний,
онуки та сестри поета, представники депутатського корпусу та громади села, бібліотекарі, журналісти й уся школа, де він учив дітей "складать слова — найвищого уміння".
 
Хто я такий? 
Пишіть: Микола Сом, 
Іще пишіть: син коваля Данила.
 Де народився? 
В полі за селом 
Мене красива мати спородила...
 ...Національність? Звісна річ, яка, 
Вона відома друзям і сусідам, 
Як наша мова, ніжна і м’яка,
 Я — українець з прадіда і діда..
. ...Іще нема медалей, орденів, 
Та я омріяв чесну нагороду — 
Щоб на багато велелюдних днів
 Потрібним бути рідному народу.
 Де я живу? У рідній стороні.
 Що я роблю? Словами молодими
 Малюю ніжно я свої пісні,
 Аби вони та й стали не моїми...
 Б’ю чолом! Микола СОМ. 
А це  наша бібліотечна відеозгадка про незабутнього Миколу Даниловича Сома.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Ви хочете залишити коментар, але не знаєте, як.
Дуже просто:
- натисніть на стрілочку поруч з віконцем "Коментувати як"
- виберіть Ім'я/URL
- наберіть своє ім'я, рядок URL можете залишити порожнім
- "Продовжити" і коментуйте! Дякую!
Для тих, чиї коментарі не з'явилися під дописом - не пройшли модерацію. На це можуть бути наступні причини:
- коментар є спамом;
- коментуючий ображає почуття людей;
-коментар містить нецензурні слова;
- повторний коментар (навіщо повторювати озвучену раніше думку);
- ім'я коментатора є “неприроднім” - вид спаму;
- коментуючий пише не по темі.

Популярні публікації блогу