Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

неділю, 9 жовтня 2011 р.

Хвороба, що інші хвороби лікує...

     Так охарактеризував свою пристрасть до вишивання найзагадковіший учасник Всеукраїнського з'їзду вишивальниць(-ків) кандидат технічних наук, доцент, заслужений працівник культури України, рекордсмен "Книги рекордів України" Валерій Малиновський. Цей захід, що відбувся у бібліотеці ім. Н. Забіли для дітей Голосіївського району  я проанонсувала заздалегідь і вже тоді твердо вирішила не пропустити   подію.



      У моїй родині вишивали усі жінки. Виписували візерунки для вишивки гладдю (у нас казали "писаним") і для себе, і для усього кутка,  бо в родині мали хист до малювання. І я малювати люблю. А з огляду на те, що сьогодні День художника, згадаю у дописі мого дядька  Ковтонюка Івана Ананієвича,  народного художника України. А це ось портрет бабусі Марії, написаний дядьком у 1980 році.
Юрій Мельничук пов'язав мене хусткою саме так, як її пов'язували жінки Волині
Але про це якось потім.
     Особисто мене взятися за голку з ниткою спонукала зустріч із завідуючим відділом тканин Музею Івана Гончара Юрієм Мельничуком в одній із бібліотек Дніпровського району. Від нього я дізналася, що вишивка хрестиком і гладдю не є споконвічними українськими техніками вишивання рушників. Рушники вишивали двобічною технікою і то було справжньою магією, адже на рушнику вишивалася доля, якої прагнули дівчата для свого майбутнього подружнього життя.  Після цієї зустрічі я помчала  на ринок за полотном і нитками...
Мій рушничок
     Не минуло й півтора року, а бережок  уже вишитий. Можна братися за Родове дерево. Правда, сини кажуть, що з такими темпами цей рушник хіба що моїм майбутнім внукам пригодиться. То нічого, зате ж він справжній, двобічний. 


    Отож, у  суботу  о 12-ій годині дня я переступила поріг бібліотеки і опинилася в чаруючому різнобарв'ї української вишивки. Від її кількості,   технік і незрівнянної краси перехоплювало подих. Майстрині, їх чоловіки і діти у неймовірно красивому етнічному одязі, гості у вишиванках, чудова українська мова, посмішки і доброзичливість.
 Впав у вічі  вінчальний рушник 50-х років минулого століття і рушник, що його дівчина готувала на своє весілля. Її коханий помер від голоду у 1933, про що свідчать вишиті на рушнику слова.
     Після урочистостей, я підійшла до стенду вишитих робіт майстрині з Донецька Тетяни Зез. Вона є швачкою. А своє захоплення вишивкою пояснила бажанням бачити Донецьк більш українським.  Ось такий жіночий костюм у стилі "Шанель" і чоловіча краватка додадуть вашому образу етнічного характеру.
А якщо ви дістанете "із широких штанин" паспорт в одній із таких обкладинок, потреба представлятися звідки ви родом відпаде. 
     Найбільше вразили роботи згаданого на початку допису Валерія Малиновського. Це людина унікальних здібностей, яка захоплюється вишиванням з семирічного віку. І сьогодні його майстерність виконання вишивки вражає: до 1024 стібків  в квадратному сантиметрі, зроблені без збільшувальних пристроїв. Це його унікальні безцінні роботи.  




Одну таку роботу Майстер вишиває в середньому 3-4 місяці по 8 годин щоденно.




Не вірилось, що можна таке творити за допомоги звичайної голки для бісеру та шовкової нитки. Майстер мене переконав.



Довго не могла відвести погляду від рукотворів майстрині  з м. Городенка Івано-Франківської області Людмили Вонсуль.  На Західній Україні у молоді широкою популярністю користується ось таке весільне вбрання (ліворуч) та сукні. 


     Майстриня  демонструвала не лише свою унікальну майстерність, але й глибокі знання з історії української
 вишивки та її символіки.
  А ось ще декілька світлин, якими дуже хочу поділитися з вами.



 Усі бажаючі могли навчитися різним технікам вишивання та мистецтву творення ляльки-мотанки під час майстер-класів.

 А ще були українські пісні, конкурси і багато щирого спілкування.

Ми з колегами мали щасливу нагоду познайомитись та домовитись про співпрацю із завідуючим відділом народного мистецтва музею Пирогово Олександром Босим. Усіх присутніх вразили його енциклопедичні знання і захопленість, з якою він ними ділився.

     Я вже неоднократно писала, що у бібліотеках працюють творчі, натхненні люди. І саме тому Всеукраїнський з'їзд вишивальниць відбувся у бібліотеці, що однією із активних його організаторів є працівниця цієї бібліотеки Тетяна Серебреннікова. А ось її блог. Подивіться, скільки там зразків вишитих закладинок в улюблену книжку!
 
До того ж при бібліотеці багато років працює "Мистецька вітальня", де експонуються виставки відомих та починаючих художників, проводяться зустрічі з літераторами, акторами, співаками, музикантами.

Залишилось у папці ще з пів-сотні фото з цієї події.  Приємна пам'ять про чудовий день жовтня 2011 року.

4 коментарі:

  1. Потяг до вишивання закладено в генах українців. Іноді ловиш себе на думці, чому тобі це потрібно, адже все можна купити

    ВідповістиВидалити
  2. Какая крастота. Глаз не оторвать.
    Добрым людям на загляденье!

    ВідповістиВидалити
  3. Дивлюся і думаю, молодці наші україночки, таку красу руками творять! І як прикро, що особисто я не вмію цього робити(
    Пані Ольго, як добре, що Ви нам так всебічно розкрили це дивовижне дійство, дякую!

    ВідповістиВидалити
  4. Таня, пишіть проект. Інтернет - для удосконалення мистецтва вишивання, інтерактивного спілкування і обміну досвідом бердичівських вишивальниць з вишивальницями усієї України. "Бібліоміст" допоможе :) Сайт "Рукотвори", форуми вишивальниць. А з ними і самі майстринею-вишивальницею станете :)

    ВідповістиВидалити

Ви хочете залишити коментар, але не знаєте, як.
Дуже просто:
- натисніть на стрілочку поруч з віконцем "Коментувати як"
- виберіть Ім'я/URL
- наберіть своє ім'я, рядок URL можете залишити порожнім
- "Продовжити" і коментуйте! Дякую!
Для тих, чиї коментарі не з'явилися під дописом - не пройшли модерацію. На це можуть бути наступні причини:
- коментар є спамом;
- коментуючий ображає почуття людей;
-коментар містить нецензурні слова;
- повторний коментар (навіщо повторювати озвучену раніше думку);
- ім'я коментатора є “неприроднім” - вид спаму;
- коментуючий пише не по темі.

Популярні публікації блогу