У Мальме (Швеція) відкрилась бібліотека заборонених книжок

Почну з того, що списки заборонених книжок були у різні часи і у різних країнах. Наведу декілька прикладів заборонених книжок.

 “Голий Сніданок” Вільям Берроуз
В “Голому сніданку” автор порушує майже всі заборонені теми — педофілію, насильство, порнографію, гомосексуалізм, злочинність, наркоманію. У США його заборонили, насамперед, через наявність відвертих сцен педофілії і дітовбивства. Рідкісні екземпляри, які просочилися в друк, вилучалися по всій країні аж до 1963-го року (перша публікація була 1959 році). Видавництвам, які ризикнули опублікувати книгу, були пред’явлені судові позови, оскільки книга створює враження пропагандистської — надто вже достовірно описані переживання героя-наркомана. Особливістю книги є те, що її редагування проходило популярним у 1950-і методом нарізки. Судовому переслідуванню піддався і сам Берроуз, але в 1966 році його адвокат в ході судового процесу привів докладний аналіз кожної частини твору і зумів довести, що книга не є непристойною. Судовий розгляд над “Голим сніданком” став останнім в історії США процесом, на якому розглядалася можливість цензурної заборони на публікацію книги.

 “Бойня номер п’ять” Курт Воннеґут
“Бойня номер п’ять” — книга, що не романтизує війну. Воннеґут гранично ясно викладає свою думку, яка полягає в тому, що в бомбардуванні Дрездена військово-повітряними силами США не була необхідності — в місті не було ніяких стратегічно важливих об’єктів, а його населення складалося з мирних жителів і військовополонених. Війна в романі постає як прояв безглуздого насильства. Воннеґут висміює усталені в культурі стереотипи “героїв” і “крутих хлопців”.
Багато людей виступали за заборону книги, звинувачуючи саму книгу і її автора у вульгарності, жорстокості, зловживанні ненормативною лексикою, аморальності і непатріотичності. У ряді країн книга в підсумку була заборонена — антимілітаристські настрої не надто вигідні урядам.
“Грона гніву” Джон Стейнбек
За цей роман американський письменник Джон Стейнбек був удостоєний Пулітцерівської премії. У ньому розповідається про долю сільських жителів, що пережили Велику Депресію. Сім’я фермерів-орендарів з Оклахоми в пошуках кращого життя через посуху і важке економічне становище покинула рідний дім і відправилася з тисячами таких же нещасних до Каліфорнії. Роман розкриває справжню людську трагедію.
Літературна критика сприйняла роман із захопленням, а от влада офіційно заборонили книгу в деяких штатах США. Людей шокував такий детальний опис бідності. Сам же письменник казав, що його розповідь була не до кінця щирою, насправді ситуація в таборах трудових переселенців була куди гіршою. Книзі було відмовлено в праві бути наявною в бібліотеках більшості штатів Америки, Ірландії, деяких містах Канади.

 “Тропік Рака” Генрі Міллер
“Тропік Рака” — роман-автобіографія: автор описує власне життя у Франції в 1930-х роках. Міллер прямим текстом розповідає про місця, де працював, без змін наводить імена колег і знайомих, а також відверто описує свої сексуальні пригоди.
Відвертий опис подій, вживання нецензурних слів викликало неоднозначну суспільну реакцію. Одні вважали роман геніальним, інші бачили у ньому виключно непристойності. Для сучасної людини книжка не буде настільки шокуючою, але в 1930-і роки звичаї були іншими, тому й суспільство виявилося неготовим до подібної відвертості. Так що роман був заборонений в ряді країн — зокрема, в Туреччині він під забороною досі.

 “Прекрасний новий світ” Олдос Хаклслі

Роман “Прекрасний новий світ” — один із перших творів, які можна віднести до жанру антиутопії. У романі описано суспільство споживання, де люди живуть в державі під керівництвом єдиного уряду. Споживання в цьому суспільстві стало культом, а “богом” — Генрі Форд. Людей там вирощують на фабриках, де вже на стадії ембріонального розвитку поділяють на касти залежно від рівня інтелекту.
Книга була видана в 1932-му році і торкнулася саме тих проблем, які і хвилювали людей того часу: повсюдна індустріалізація, втрата індивідуальності й людяності, поділ суспільства на класи в залежності від фінансового достатку і розумових здібностей. Всі ці проблеми в романі навмисно гіперболізуються. Крім того, в тексті міститься ряд алюзій — наприклад, злегка спотворені імена реальних політиків.
“Прекрасний новий світ” був заборонений в деяких штатах Америки, в Ірландії та ряді інших європейських держав — на думку цензорів, книга створювала надто негативний емоційний фон. Крім того, люди не змогли адекватно сприйняти навмисно сатиричну манеру викладу. Пізніше заборони зняли, а сам Хакслі через 30 років написав статтю, де з жалем відзначив, що суспільство рухається до “прекрасного нового світу” ще швидше, ніж він думав.

Такі книжки європейські публічні та освітянські  бібліотеки експонують, створюючи до кожної книжки картку-пояснення, чому та чи інша книжка свого часу була заборонена. Біля виставки проходять дискусії  на тему цензури. 

Є країни, де забороняють казки для дітей. 

В Україні є Перелік книжкових видань, зміст яких спрямований наліквідацію незалежності України, пропаганду насильства, розпалюванняміжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів,посягання на права і свободи людини. І такій літературі однозначно  не місце на бібліотечних полицях. 

Але в авторів включених до переліку книжок є й інші книжки, які відсутні у переліку. Чи повинні бібліотеки звільнити свої полиці і від решти книжок авторів, відомих своїми антиукраїнськими поглядами. Навіть якщо ті твори за змістом  не мають  ознак, за якими  їх  варто заборонити. Про це ніде не сказано.  

Дурні карикатури, гомосексуалізм, пекуча критика режиму або просто нецензурні слова. Заборонити книжки можна з різних причин, залежно від часу та місця. Але кожна з них може бути представлена в новій бібліотеці Dawit Isaak у Мальме, першій у світі бібліотеці свободи слова, яка збирає та надає в оренду літературу від авторів з усього світу, яких переслідують, піддають погрозам та цензурі і яка відчинилася 16 вересня цього року.

Джуд Дібія, Ульріка Альберг та Емелі Вісландер. Фото: Керстін Уеман Торнелл

Хронологія, що впливає на історію, розповість про свободу вираження поглядів у Швеції та інших країнах. Перші 1500 книжок на сьогоднішній день будуть на полицях бібліотеки. 

Ідея відкрити бібліотеку забороненої літератури виникла  кілька років тому. Емелі Вісландер, яка є керівником відділу документації та свободи вираження поглядів у архіві міста Мальме, була однією з ініціаторів.

Бібліотеку названо на честь ув'язненого журналіста та автора Давіта Ісаака, який був заарештований в Еритреї восени 2001 року.

Бібліотекар Ульріка Альберг заручилася допомогою PEN, ICORN та окремими видавцями для отримання літератури. У майбутньому вона також сподівається отримати підказки від мешканців Мальме щодо того, які книги можна розміщувати в бібліотеці свободи слова. Фото: Керстін Уеман Торнелл

Останній рік бібліотекар Ульріка Альберг проводила роботу з пошуку та придбання книг. Почалося зі Світлани Алексієвич та низки інших авторів, які отримали премію Курта Тухольського від шведського ПЕН-клубу. З тих пір полиці  заповнилися різною літературою з різних країн.

Не завжди тоталітарні режими замовчували і заважали авторам працювати. У деяких випадках у гру вступають інші сили.

- У Мексиці наркокартелі часто становлять загрозу для свободи слова. А в США це можуть бути шкільні бібліотекарі, які на прохання батьків та громад вилучають дитячі книжки, такі як Гаррі Поттер, - каже Ульріка Альберг.

Кожна книга має екслібрис із зазначенням країни походження автора та причини заборони. Фото: Керстін Уеман Торнелл

Для відвідувачів шведської бібліотеки може бути важко зрозуміти вибухову силу деяких текстів. Тож на обкладинці книжок є  інформаційний аркуш, який розповідає про походження автора та про те, чому книга сприймалася як суперечлива.
У бібліотеці вивішено дошку для обговорень, де відвідувачі можуть самі відповідати на запитання, наприклад "Які книжки ви очікуєте тут знайти?",  Яких книжок тут не вистачає? " та "Які книжки сюди не варто допускати?". Відвідувачі можуть самостійно підібрати небажані книжки та розмістити їх на спеціальній полиці.
 Те, що комусь не подобається кнжка, не означає, що вона має бути заборонена.

Завдяки поставленим питанням самі відвідувачі можуть взяти участь у дискусії про свободу вираження поглядів. Фото: Керстін Уеман Торнелл

- Наша амбіція полягає не в тому, щоб відвідувачі почувалися ображеними, а в тому, щоб показати, що питання свободи слова є складним. Ми хочемо внести свій вклад у створення більш широкої основи, яка допоможе людям сформувати  власне уявлення про те, що потрібно, щоб жити в умовах демократії, говорить Емелі Вісландер. 

Багато книг написані та видані в найбільшій таємниці в таких країнах, як Іран, Китай, Туреччина та Білорусь.

Дискусія про свободу слова є актуальною як ніколи.  Нещодавні опитування показують, що навіть шведські письменники та журналісти зазнають ненависті та погроз, а тому утримуються від розгляду певних тем.

- Можливо, ми  матимемо зовсім порожню полицю як символ  забороненої  літератури,  і навіть тієї, яка не написана в результаті самоцензури авторів, вважає Емелі Вісландер.

Часи змінюються. Заборонені книги приймаються, тоді як інші продовжують бути суперечливими. У бібліотеці також зберігаються так звані контекстні книги на тему цензури, свободи преси та прав людини. Фото: Керстін Уеман Торнелл

Інтерес до бібліотеки свободи вираження поглядів є неабияким. Середні школи  почали замовляти майбутні навчальні візити. Молодь - особливо бажана цільова група.
Працівники бібліотеки  вірять і сподіваються, що відвідувачі не лише оцінять книги, але й  переймуться та візьмуть участь у житті та боротьбі окремих авторів,  зрозуміють, що заборона на вираження поглядів  відбувається у всьому світі, і що це продовжуватиметься з мовчазної згоди кожного.
За матеріалами : http://www.amnestypress.se/kultur/reportage/26626/ett-bibliotek-det-forbjudna/