І все ж у бібліотеках не тільки читають

     Нам уже відомо і ми безмежно раді, що Міністерством культури України готується Стратегія розвитку бібліотечної справи в Україні. Бібліотеками уже підготовлені та подані пропозиції до цього важливого документу. Особисто у мене слово "стратегія" асоціюється  із потужним прожектором, що спрямовує та освітлює  шлях до розвитку.  Дуже сподіватимемося, що цей документ міститиме ряд основних напрямків, що покладуть початок здійсненню необхідних змін.
   Нещодавно Міністерством культури України було затверджено примірну структуру та примірні штатні розписи комунальних бібліотек. У пункті 1.3. документу прописано "Гранична штатна чисельність професіоналів та фахівців бібліотечної роботи бібліотек визначається з урахуванням Типових норм часу на основні процеси бібліотечної роботи, затверджених наказом Міністерства культури і туризму України від 29.12.2008 р. № 1631/0/16-08".
Розписані примірні штати  бібліотек обласного рівня: універсальних наукових, для юнацтва та для дітей .
      Мені ж не зрозумілий порядок віднесення бібліотек до категорій.
До першої категорії відносяться обласні універсальні бібліотеки, що мають у рік понад 35 тис. користувачів і понад 700 000 документовидач. Дивує те, що ці показники аж ніяк не співвідносяться ні з кількістю жителів міста, ні з кількістю фонду. Але зверніть увагу. Якщо бібліотека має користувача, то повинна видати йому протягом року 20! документів. Або категорію втратить.
     Якщо ви співставите ці норми із нормативами 1979 року по навантаженнях в рік на одного бібліотекаря, що обслуговує читачів, то вийде та ж сама пропорція: 1 користувач=20 документів на рік. Але ж у 1979 році ні Інтернету, а в багатьох громадян і телевізора не було. Сьогодні ж бібліотеки мають певне число користувачів, які приходять у бібліотеки не за книгами-журналами, а скористатися каталогом, доступом до мережі Інтернет, попрацювати зі своїм ноутбуком, скористатися додатковми платними послугами: відксерити чи відсканувати свій документ, до прикладу. І їх число з кожним роком зростає. А пропорція користувач-документовидача 1:20 чомусь у цьому наказі залишилась незмінною.
    Звичайно, ми розуміємо, що основне завдання бібліотеки - популяризувати, доносити до користувачів свої фонди, вивчати рівень використання його розділів, звільняти від застарілої літератури, аналізувати причини утворення пасивної частини фонду і вживати відповідні заходи і т.д, і т.п. А відвідувачі бібліотек мають найповніше використовувати фонди. Це важливо і над цим нам потрібно постійно працювати. Але ж не змушувати користувача Інтернетом чи іншою додатковою послугою брати книги чи журнали у "нагрузку", аби "витягнути" норматив.
    Ці нормативні акти мали б враховувати реалії сьогодення. Бо погоня за кількісними показниками  не сприятиме покращанню якості бібліотечних послуг. Ще один нормативний документ, що прописує віднесення централізованих бібліотечних систем до відповідної групи по оплаті праці - Додаток 7 до наказу Міністерства культури і туризму України 18.10.2005 № 745, розроблений за такою ж схемою: кожен користувач бібліотеки має прочитати в рік 20 документів.

І ще. Віднесення спеціаліста до певної категорії залежить, як правило, від ступеню його кваліфікації. Чим вища категорія - тим жорсткіші вимоги до кваліфікації.

 Віднесення ж закладу сфери обслуговування до певної категорії залежить, як ми спостерігаємо, від рівня сервісу. Готелям, наприклад, категорія призначається з урахуванням і місця його знаходження, і якості послуг, і площ приміщень, і доступності та зручності для людей з фізичними обмеженнями, і т.п.

 А що думаєте ви з цього приводу.


  Якщо вам цікаві публікації цього блогу  -  приєднуйтеся до прихильників блогу у правій боковій колонці блогу (сайдбарі).