Книги - на робочі місця!

     2010 рік у бібліотеках Норвегії було проголошено Роком читання. Основна увага приділялася залученню до бібліотек дорослих, які не були регулярними читачами. Таким чином бібліотеки отримали чудову нагоду для просування своїх послуг серед населення, яке рідко ними користується. Для того, щоб охопити якнайбільше дорослого населення, в якості головної арени для проведення Року читання було обрано робочі місця потенційних користувачів. Ця ініціатива була започаткована Норвезькою бібліотечною асоціацією та Норвезькою конфедерацією профспілок. У багатьох дорослих такі слабкі навички читання, що вони відчувають труднощі в адекватному функціонуванні на сучасному ринку праці та соціалізації. Одним із проектів на розвиток читання, що реалізовувався дещо раніше, був проект під назвою "Читай мені, тату!", основною метою якого було заохочення дорослих (чоловіків) читати своїм дітям, і мотивувати чоловіків (батьків) стати позитивним прикладом для наслідування в читанні. Для реалізації цього проекту було створено Асоціацію читання. В рамках проекту з  бібліотек  Норвегії були набрані так звані агенти, які взяли на себе завдання розповсюдження літератури та читання лекцій  і надання консультацій батькам під час зустрічей у школах та дитячих садочках.  В рамках проекту було підготовлено  видання - антологія "Читай мені, тату!" для безоплатного розповсюдження з метою стимуляції у татусів ентузіазму до читання.
     Основна мета цього проекту органічно  вписувалась у завдання Року читання, тому було вирішено  і надалі розвивати цей проект. У співпраці з норвезькими архівами, бібліотеками, адміністрацією музеїв, Асоціацією читання і центром норвезьких письменників проведена рекламна кампанія, що пропонувала зустрічі з авторами і лекції для бізнесу безоплатно. Замість очікування від  надміру зайнятих дорослих, коли вони знову відвідають бібліотеки та відчують  радість читання, бібліотекарі проявили ініціативу, вийшовши зі звичного середовища і увійшовши в супроводі авторів та лекторів до робочих місць потенційних користувачів. Звичайно, були сумніви, були і абсолютно  незнайомі відчуття з обох сторін. Для деяких бібліотекарів не вистачало мужності для вторгнення у чужий робочий простір. Так само багато компаній також не бачили сенсу використання робочого часу для цієї мети. Однак, із збільшенням кількості позитивних відгуків про ці візити, м'яч, як то кажуть, покотився з гірки. І автори, і агенти читання отримали новий імпульс через впевненність в успіху їх затії та натхнення розширювати цю діяльність.  Працівники були задоволені візитами авторів, зустріч з якими допомагала відпочити від щоденної рутини, а число дорослих, які зазвичай не відвідують культурні заходи, мала шанс "окультуритись" на своїх робочих місцях. Асоціація читання уклала антологію, куди увійшли зразки кращих найновіших книг, щоб безоплатно розповсюдити видання серед учасників їх ділових візитів і таким чином надихнути людей отримувати задоволення від читання.
Заохочення до читання під егідою профспілкового руху 
   Профспілковий рух також підключився до акції. Профспілки  забезпечили підприємства підбірками книг, так що на робочих місцях будуть власні бібліотечки. Підбірка включає різноманітний набір художньої літератури для дорослих, науково-популярну літературу,   комікси та книги для дітей і підлітків. Крім цього, усі підбірки вміщували і антологію "Читай мені, тату!".  Книги були розміщені у їдальнях компаній та місцях відпочинку. Багато співробітників прочитавши всі книги підбірок, зверталися до бібліотек для їх заміни.
Фактори успіху
   Важливою умовою успіху акцій був пошук відповідного приміщення  для відвідування авторів. Ентузіазм профспілкових керівників служив забезпеченню успіху цих відвідин.  Не всі візити були однаково успішними, і часто це було тому, що був невдалий вибір часу відвідування. В деяких підприємствах управлінці не хотіли, щоб візит відбувався в робочий час, тоді як саме в робочий час спостерігався найбільш позитивний ефект. Бібліотечні агенти отримали унікальну можливість просувати послуги бібліотек в групи, що рідко користуються бібліотеками, рекламувати інформаційні ресурси сучасної бібліотеки. В результаті, кілька підприємств пізніше організували відповідні візити до бібліотеки.

    Норвезькі колеги зазначають, що ми повинні рекламувати бібліотеки як останні громадські місця в сучасному суспільстві, що надають можливості для зустрічей на нейтральній території: між домівкою і робочим місцем. І про такі місця варто турбуватися, адже більшість громадських площ зайняті великими торгівельними центрами, що обумовлено ринковими інтересами. Також бібліотеки залишаються одними з небагатьох  суспільних інститутів, відкритих для спільної діяльності декількох поколінь. 
 Звідси