Про цифри та французьку любовну поезію

 Дозвольте поєднати в одному дописі несумісне. Я сьогодні поєднала статистику з поезією, - і по закінченні робочого дня почуваюся чудово. Вистачило сили навіть на черговий допис.
     Ось уже шостий день поспіль методист вправно, (а іноді й не зовсім) оперує в програмі Excel, зводячи докупи показники діяльності усіх 139 публічних бібліотек Києва. Останні дні приймання від ЦБС Києва форм державної статистичної звітності відбувалося зі сльозами на очах. Ні-ні, не результат причина, а напружене, довготривале вдивляння в монітор і у папери та сила силенна цифр. З них вираховуються коефіцієнти, середні величини, відсотки. Це вже робота програми, але щоб усе зійшлося, за кожною цифрою потрібно дуже пильнувати.
    Попередні результати вже маю: неймовірними зусиллями ми втримали наших читачів. Коли не йшли до нас, ми йшли до них: у садки, школи, парки, дитячі майданчики, ветеранські ради, по домівках. Засмучують прочерки у графах надходження бюджетних коштів на комплектування та матеріально-технічне забезпечення (за невеликим виключенням). Гете, якого я частенько цитую, належать слова: "Часто кажуть, що цифри керують світом; принаймні  немає сумніву в тому,  що цифри показують, як він існує".
Ілля Ільф та Євгеній Петров казали, що статистика знає все, а Лоренс Пітер, що "факти - річ вперта, але статистика  набагато поступливіша". Хорхе Луїсу Борхесу належить наступний вислів: "Демократія - це зловживання статистикою".  Цікаво, думку кого із великих поділяєте ви?
    Отже, про цифри досить. Будемо про поезію, про французьку любовну. Дізнавшись, що гостем відділу літератури іноземними мовами Публічної бібліотеки імені Лесі Українки  сьогодні буде Ткаченко Всеволод Іванович я, особливо не зважаючи на ймовірність заторів біля мосту Патона, не просто вийшла, а вибігла з Excelя  на зустріч, що її підкинуло життя. І як прекрасно, що є дещо вічне, незнищенне ні кон'юктурою, ні цинічним ринком, ні меркантильністю чи  прагматизмом.  

    Нещодавно побачив світ перший том персональної антології В.І.Ткаченка «Сад божественних поезій. Тисячоліття французькомовної любовної лірики. Тематична антологія XI–ХХ віків». Презентації цієї антології і була присвячена зустріч у бібліотеці.

    Естетична, культурологічна і літературна цінність першого тому Антології полягає в тому, що вона містить різні, в тому числі й рідкісні, зразки поезій  не лише для України, а й для самої Франції. В книзі систематизована любовна лірика всіх часів і на всі, навіть дуже вибагливі, смаки. Ця книга  є  цікавою і людям зрілого віку, які, читаючи її, молодітимуть душею, і молоді, яка навчатиметься кохати по-справжньому.  Саме такою і була аудиторія заходу.

   Антологія  надзвичайно тепло зустрінута читачами, науковцями і дослідниками. Автор поділився з нами історією задуму та творення цієї унікальної книги. Перебуваючи в перекладацькому стажуванні в Парижі,  він помітив, що любовна лірика є найпопулярнішою серед французьких читачів. У Франції вірші про кохання суперпопулярні, як і тисяча років тому. Тут молодь і дорослі охоче віршують і залюбки читають поезії, по-справжньому цікавляться лірикою і, головне, знаходять на те час і натхнення. Нові антології і збірники поезій про кохання  блискавично зникають із книжкових полиць.

     На цю працю в автора пішло близько двадцяти років. Значний час забрали й самі переклади,  ретельне впорядкування і підготовка до друку. До Антології  ввійшла і  знаменита “Відповідь запорожців константинопольському султану”. Вона, як відомо, є аполлінерівським поетичним відтворенням нашого справжнього дипломатичного документу часів Козацької держави, гротескової відповіді запорозьких козаків турецькому султану Махмуду ІV.

    І, звичайно, багато було сказано і прочитано поезій  про любов,  що зігріває людські серця і дарує їм відчуття захищеності, рухає все вперед. Усі ми прагнемо любові, яка є першоосновою світу. Тож недарма свою першу енцикліку – своє перше звернення до людства – новий Папа Римський Бенедикт ХVІ присвятив саме Божественній всеохоплюючій і всеперемагаючій любові, що є єдиною зброєю, за допомогою якої воно зможе порятувати себе. Одне слово, любов рухає також письменниками й митцями, і бібліотекарями,  а кохання для кожного з нас є найвищим сенсом життя.

    До цього часу з французькою поезією у перекладі Всвеволода Ткаченка  наші читачі могли ознайомитися в літературно-художніх журналах (Гюго В. Мазепа : вірш / з фр. переклав  Всеволод Ткаченко //  Сучасність. - 2003. - №1. - С. 5-7). Від сьогодні подаровані автором примірники цієї унікальної книги чекатимуть на свого читача у відділі літератури іноземними мовами Публічної бібліотеки імені Лесі Українки.

Організатори заходу - завідуюча відділу Ольга Мар'янчик та поет Микола Данилович Сом.

 Детальніше ознайомитись із світоглядом та творчістю видатного перекладача Всеволода Ткаченка вам допоможуть ось цей та цей  матеріали.