Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

четвер, 14 липня 2011 р.

Дерево роду

     Минуле роду кожної людини – незвідане і таємниче. Не кожен наважиться зазирнути в його глибину. Та все ж, що може бути цікавішим для кожного з нас зазирнути в минуле?
У бібліотеці №142 ЦБС Голосіївського району протягом двох місяців реалізовувся творчий проект «Моє дерево роду».
Бібліотекарі протягом цього часу вчили і дітей і батьків створювати дерево свого роду. Було підготовлено багато ілюстративного матеріалу, історичних і фактографічних довідок з використанням Інтернет-ресурсів. У конкурсі на краще дерево роду брали участь 20 родин.
      Свято з презентацією родових дерев було приурочене Міжнародному Дню сім’ї. Воно стало ще однією сходинкою родинного єднання, бо на святі були присутні не лише діти, а й інші члени родини.
      Кожна дитина – учасник конкурсу, презентуючи своє Дерево роду, розповідала про щось цікаве, чи пам’ятне з історії родини. На святі звучали пісні, чи жартівливі розповіді про сім'ю. Згадувалися  моменти життя, які закарбовувалися назавжди в пам'яті: важкі роки Голодомору, війни, тощо. Розповідати допомагали батьки. Переможці та лауреати конкурсу були нагороджені призами.

     А я, знайомлячись із проектом, згадала про дерево свого роду, яке наполегливо відтворював у Житомирському архіві мій двоюрідний брат.  Спогади про дідів-прадідів скупими фрагментами осіли в моїй дитячій голівці. І як я зараз жалкую, що не "чіплялася"  до своєї бабусі із проханням розказати про дні минулі...
      У лексиконі моєї  бабусі було чимало слів,  які я більше ні від кого не чула у своєму житті.   В дитинстві я не носила сукенку, а лише бунду, не одягала легку кофтину, а капоту, а у мами святковою була чорна "маринатка" (маринарка).
    Моя мама - то вже  дев'яте коліно відновленого родоводу з 1728 року.  Із записів реєстру видно, що довгожителів було не надто, а одружувалися переважно в лютому місяці (піст закінчувався, а польові роботи не починалися). Цікаво, що у церковній реєстраційній книзі про шлюб прізвище дружини не вказувалося аж до 19 ст.  Писалося так: Мотря - Микитова дочка. А вже далі я дізналася, що у роду були прізвища Ковтонюк, Кожум'яка  і  Гринюк по лінії моєї бабусі, Рудик і Дмитрук - по лінії дідуся. Так і проситься рядок із відомої пісні "..не цураймося, признаваймося, Бо багацько нас є..."

Немає коментарів:

Дописати коментар

Ви хочете залишити коментар, але не знаєте, як.
Дуже просто:
- натисніть на стрілочку поруч з віконцем "Коментувати як"
- виберіть Ім'я/URL
- наберіть своє ім'я, рядок URL можете залишити порожнім
- "Продовжити" і коментуйте! Дякую!
Для тих, чиї коментарі не з'явилися під дописом - не пройшли модерацію. На це можуть бути наступні причини:
- коментар є спамом;
- коментуючий ображає почуття людей;
-коментар містить нецензурні слова;
- повторний коментар (навіщо повторювати озвучену раніше думку);
- ім'я коментатора є “неприроднім” - вид спаму;
- коментуючий пише не по темі.

Популярні публікації блогу