Так, всяка література має право на існування в сучасній демократичній державі, до того ж бібліотеки сповідують принципи інтелектуальної свободи та вільного доступу до інформації. Ми не сприймаємо сьогодення через рожеві окуляри. Але, коли ненормативна лексика, вульгарність, насилля видається за надсучасність, - стає дуже гірко і боляче. Коли переглядаєш такі твори - складається враження, що «надсучасні» автори настільки переймаються фізіологією, матюками та різними збоченнями, ніби змагаються, хто ж кого вдаліше закидає смердючим брудом. Але вони рейтингові, гарно продаються, бо реалії нашого сучасного буття сформувало для них свого споживача. Потрапляє вона і у шкільні бібліотеки. Вчителі протестують.
Є вона і у фондах публічних бібліотек. Вам ваші користувачі ще не докоряли за таку літературу у фондах бібліотеки? Як ви на це реагуєте?
Цікаво обговорити це. Питання неоднозначне. Можливо варто згадати про це у політиці комплектування (чи як у нас називається цей документ?) Якщо бібліотекарі разом вирішують, що таких (але яких конкретно?) книжок не повинно бути в книгозбірні, то можна це прописати, порадившись із громадою, яку обслуговують. Проте існує небезпека, що закомплексовані бібліотекарки :-) намагатимуться заборонити й те, що не варто забороняти, проте їм це не подобається... Які критерії, хто має право вирішувати, які слова брутальні, а які ні? Якщо книжка не заборонена законом, то я маю право її читати... Так що питання дискусійне і важливе для пошуку справедливого рішення...
ВідповістиВидалитиНу, знаєте, матюк він і в Африці матюк. Цитую Романа Іваничука " Коли розкриваєш якусь книжку, наприклад, Подерев’янського чи тієї досить талановитої Карпи, чи того Андруховича (здібний чоловік), коли на кожній сторінці по кілька разів я зустрічаю матюк російський, то це не література, це – бордель. " http://zik.ua/ua/analytics/2011/08/02/301618 Хтось із нас наважиться рекомендувати такі твори котромусь із шанованих наших читачів, колишнім учителям наприклад, та хай навіть і молодій людині?
ВідповістиВидалити