Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

середу, 18 липня 2012 р.

Як допомогти дистанційному пошуковцю?

На днях колегами у мережі Facebook було поширене звернення Юлії Патлань, працівниці Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара":
"Шановні колеги, підкажіть мені, будь-ласка, в яких ОУНБ України є послуга електронної доставки документів? Чи ніхто окремого списку посилань на сайти не зробив? Я архівіст з Музею Івана Гончара, колись і бібліотекарем попрацювала. Іноді так треба, щоб хтось пішов-знайшов-скопіював - надіслав. За гроші, аби "саме зробилося". Хочу читати, потрібна допомога. Хто допомагає дистанційному пошуковцю?"
Першою відгукнулася Наталя Мірошніченко, запропонувавши звернутися за послугою на сайт Херсонської обласної  універсальної  наукової бібліотеки ім. О.Гончара, де вона працює. 
З огляду на те, що публічні бібліотеки Києва не пропонують цієї послуги, (а вона, як бачите, є запитуваною), я вирішила промоніторити сайти та укласти список бібліотек, що пропонують цю послугу. 

До прикладу, Луганська обласна універсальна наукова бібліотека імені М.Горького пропонує послугу за 1 стор. - 60 коп., Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека - вдвічі дорожче, Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г.Короленка - за 2 грн. Тож віддалені користувачі можуть вибрати найбільш підходящий варіант. Деякі академічні бібліотеки надають таку послугу для цільової аудиторії, як от Наукова бібліотека Національного університету "Києво-Могилянська академія", на сайті якої обумовлено, що послугою Електронної доставки документів можуть скористатися викладачі, аспіранти та магістри НаУКМА. Послуга електронна доставка документів відкрита на проекті ELibUkr. Учені українських університетів, що є учасниками проекту, можуть замовити та отримати електронною поштою електронні копії статей з міжнародних наукових журналів.
Послугу електронної доставки документів надає Національна бібліотека України ім. В.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України (без уточнення умов доставки), обласні універсальні наукові бібліотеки:
Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека,
бібліотеки вищих навчальних закладів:  
Науково-технічна бібліотека Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (пропонує електронні копії статей з міжнародних наукових журналів) 
Наукова бібліотека Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова  та інші.
Серед публічних бібліотек, найбільш демократичних (адже ця послуга у них є безплатною):
Луганська обласна бібліотека для юнацтва
Радивилівська централізована система публічно-шкільних бібліотек
Краматорська міська публічна бібліотека імені М.Горького. 
Можливо, надають й інші.
Я неодноразово розглядала питання надання цієї послуги через сайти бібліотек Києва.
Але... Згідно законодавства про авторське право бібліотека може вільно здійснювати електронну доставку документів, що
а) не є об'єктом авторського права:
- повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
- твори народної творчості (фольклор);
- видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністрати-вного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їхні офіційні переклади
- державні символи України, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ і організацій (проекти офіційних символів і знаків до їхнього офіційного затвердження розглядаються як твори й охороняються авторським правом);
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності.
 б) що перейшли у суспільне надбання.

  Як часто виникатиме потреба віддалених користувачів у перерахованих вище виданнях?   І чи правомірною буде  послуга бібліотеки для вищевказаної Юлії Патлань. Адже на пересилання електронною поштою за запитами користувачів інших документів (творів), бібліотека повинна отримати дозвіл особи, яка володіє авторськими правами на ці документи, а також вирішити питання про виплату авторської винагороди.
У статті 22 Закону України "Про авторське право та суміжні права"  бібліотекам дозволяється "без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку". Здавалося б, проблеми не існує. Але, якщо ми розглянемо визначення терміну Репрографічне відтворення (репродукування), то виявиться, що це - факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер. Переважна більшість із перерахованих вище бібліотек надає однаковий перелік документів, що надсилаються електронною поштою:
- статті із газет, журналів, збірників
- розділи або окремі сторінки із книг (обсягом до 30-50 сторінок) - карти, атласи тощо. На сайтах бібліотеки розміщують інформацію (у формі рекомендації, попередження або заборони) щодо використання отриманих матеріалів лише з науковою чи освітянською метою, чи надсилання скопійованої частини документу і збереженої у форматі PDF, однак ці застереження не знімають відповідальності бібліотек.
На сьогодні в Україні відсутні механізми реалізації і контролю, зручні і прості способи відшкодування авторських і майнових прав видавців у разі електронного копіювання. У зв'язку з цим на сучасному етапі розвитку служб електронної доставки документів в бібліотеках неминуче різне порушення цих прав.
      І хоч у вітчизняній судовій практиці ми ще не мали випадку позову до бібліотеки чи іншої установи про порушення авторських прав у процесі надання послуг з електронної доставки документів, але проблема існує.   Рекомендую також переглянути статтю ученого секретаря Національної парламентської бібліотеки України Наталії Розколупи  Електронна доставка документів і авторське право, що була опублікована ще у 2005 році у 4-му номері журналу "Бібліотечна планета". А тут можете ознайомитись із повним текстом доповіді Н. Розколупи, де окрім розгляду питання висвітлюється позитивний досвід ряду зарубіжних країн по розв’язанню проблеми дотримання авторського права в процесі надання послуг з електронної доставки документів, зокрема, пряме та колективне ліцензування.

4 коментарі:

  1. Цікво, ті бібліотеки яки отримують грощі за таку послугу, як проводять розрахунки з замовником?

    ВідповістиВидалити
  2. У відповідних розділах сайтів все прописано. Спочатку укладається договір про інформаційно-бібліотечне обслуговування через електронну доставку документів. Зразок угоди із реквізитами бібліотеки додають у розділ сайту, де пропонується ця послуга. Іноді, як в Чернігівській обласній, замовник має ввести свої дані в спеціальну форму на сайті. Замовник окрім іншого в угоді вказує документ і кількість сторінок (з якої по яку), копії яких він хотів би отримати. Угода надсилається на адресу бібліотеки. Бібліотека у відповідь надсилає підраховану суму платежу на послугу, що її замовник повинен перевести на Р/р бібліотеки. Замовник перерахував гроші - бібліотека надсилає копії.

    ВідповістиВидалити
  3. Угода надсилаеться звичайною поштою з підписами? Бібліотека надсилає у відповідь акт виконаних робіт?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. За цим посиланням все розписано. А тут електроннва форма для замовлення. Якщо будете запроваджувати подібне в себе - деталі уточніть у колег.

      Видалити

Ви хочете залишити коментар, але не знаєте, як.
Дуже просто:
- натисніть на стрілочку поруч з віконцем "Коментувати як"
- виберіть Ім'я/URL
- наберіть своє ім'я, рядок URL можете залишити порожнім
- "Продовжити" і коментуйте! Дякую!
Для тих, чиї коментарі не з'явилися під дописом - не пройшли модерацію. На це можуть бути наступні причини:
- коментар є спамом;
- коментуючий ображає почуття людей;
-коментар містить нецензурні слова;
- повторний коментар (навіщо повторювати озвучену раніше думку);
- ім'я коментатора є “неприроднім” - вид спаму;
- коментуючий пише не по темі.

Популярні публікації блогу