Американські публічні бібліотеки очима користувачів, вихідців з СНД

    Публічна бібліотека, як правило, одна на маленьке містечко, і  знаходиться  поруч з  центром міста.  Ніяких перших поверхів старих будинків, для кожної бібліотеки проектується красиве окреме приміщення, часто зі скульптурами перед входом і невеликим садочком. Усередині дуже затишно. Навіть якщо ти не записаний, можна прийти і провести там цілий день, читаючи, розглядаючи довідники і користуючись Інтернетом.

    Для запису достатньо підтвердження проживання. При запису до бібліотеки видається електронний пластиковий квиток, за яким можна брати книги і в дитячому відділі і у відділі для дорослих. Бібліотека для дітей і для дорослих знаходяться в одному місці. Якщо ти повертаєш книгу після закриття бібліотеки, то можна опустити її у спеціальний ящик, що знаходиться на вулиці перед бібліотекою. По пологому лотку книги акуратно з'їжджають вниз.

    У самій бібліотеці перед електронними воротами є простір, де розміщується багато стендів з  різноманітною інформацією про події в місті, про діяльність різних служб - допомоги дітям, літнім людям, любителям писати вірші і так далі.
 Виділено стіл з листівками та брошурами, що інформують про те як заповнювати податкову декларацію, отримати ліцензію тощо, плюс адреси організацій, що допомагають в цьому. Встановлено ящик для пожертв - якщо хочеш подарувати книги чи журнали бібліотеці - опускаєш туди. Дарують багато, іноді додатково підставляють корзини та ящики.  На  стенді  вздовж стіни бібліотека продає свої списані книги і журнали. Коштують дешево: в паперовій обкладинці 50 центів, у твердій - долар, журнали іноді і по 20, і по 5 центів. Гроші опускаєш в банку з-під печива і береш сам усе, що хочеш. Тут же - інформація про новини бібліотеки, події, конкурси, зустрічі з письменниками.

    Далі проходиш через електронні ворітця і потрапляєш до довідкової зони бібліотеки, де знаходяться працівники та комп'ютери. Здавати книги просто - опускаєш в проріз скриньки. Працівники їх забирають і самі оформляють повернення.

    Кількість книг, що можна брати з собою,  не обмежена. Можна брати скільки завгодно, і постійно можна бачити людей зі стосами книг заввишки до підборіддя. Оформляють їх на три тижні і  за бажанням двічі можна продовжити. Разом - дев'ять тижнів максимум.

Зліва від входу - дитячий відділ, для найменших. Полиці і шафи низенькі, а посередині  гігантський круглий стіл, теж низький, з розкиданими дерев'яними пазлами. Навіть з дуже крихітними дітьми там можна посидіти, порозглядати книги, побродити вздовж полиць.  У книгах для найменших - великі літери, прості речення.

     Американські книги зроблені за іншим принципом, ніж у Росії. Це цікава вигадана історія  з якимось поворотом, часто дуже кумедна , іноді зворушлива і така ... не "про що", а "про почуття" - любові, самотності, дружби. Книжка-настрій. Текст в книзі не є її основою, він на рівні з ілюстраціями. Ілюстрації дуже гарні і їх багато. Власне це низка картинок з текстами під ними. Для найменших це один-два рядки, для старших - абзац. Читати і дивитися її - суцільне задоволення. Найбільше з російських книг до них схожі казки Сутєєва з картинками. Тут не страждають художніми амбіціями і самовираженням, чим так часто грішать наші художники-ілюстратори. Книги для малят оформлені саме так, як подобається малюкам - з великими, ясними, яскравими зображеннями, милими і зрозумілими.

    Далі йде розділ з книгами для школярів. Художня література і нон-фікшн.  Велика кількість яскравих чудових книг з усіх напрямів читацького інтересу - від порід черепах до розрізів середньовічних будівель.

    Якщо в Росії дуже популярний Карлсон (можливо, завдяки мультфільму), то в американців   головна книга Астрід Ліндгрен - Пеппі (хоча вона виявилася зовсім навіть Піппи!) Довгапанчоха. Про неї є і фільм, і мультфільм, тому й книг про неї  цілих пів-полиці.

Скрізь по залі стоять столи і комп'ютери. Діти за столами роблять уроки, пишуть реферати для школи, валяються на спеціальних матах. За комп'ютером в дитячій зоні можуть бути тільки діти. Дорослі супроводжують тих дітей, що не вміють друкувати і потребують допомоги.

Далі - величезна   зала  літератури для дорослих.

    Є різноманітна художня, поділена на розділи: фантастика,  сучасна проза, любовний роман, пригоди, класика. Є величезний розділ нон-фікшн. Там біографії, мистецтво, мемуари, історія, домоведення і все, що тільки можна придумати. Є всі журнали, аудіо - купа  класичної музики, джаз, дитячої, народної. Є розділ відео - там можна  брати безкоштовно, на відміну від прокату. Це переважно художні авторські фільми, багато класики, є пізнавальне відео - від йоги до кулінарії, від порід кішок до National Geographic.

    Є відділ "Книги на аудіокасетах (або дисках)". Їх слухають  в автомобілях - їхати довго, хайвей не вимагає маневрів - і слухаєш класику, начитану хорошими акторами - чіткою, правильною мовою.

    В кінці зали "референс відділ". Там сидять за столом дуже привітні люди, і за ними височенні шафи, набиті енциклопедіями та довідниками.  Додому  їх не видають, можна користуватись на місці.

    Працівники довідкового відділу дуже милі і привітні.  Вони показують і радять. У залі багато столів і крісел, де можна читати або виконувати завдання. У центрі - блок столів з комп'ютерами та доступом в Інтернет. Комп'ютери не найсучасніші, але доступ безкоштовний. Над кожним комп'ютером картка з цифрами - скільки хвилин ним можна користуватись -  від п'яти хвилин на пошук в електронному каталозі до години. На видному місці сам записуєш час, коли сів за комп'ютер,  і починаєш працювати. Ті, хто чекає черги, обходять столи, дивляться, у кого залишилося менше часу до закінчення терміну і прилаштовуються за спиною в очікуванні.     Будь-яку потрібну сторінку можна послати на принтер в центрі столу. Якщо потрібно роздрукувати більше однієї сторінки, кладеш монетки в приготовлений пакетик - по 10 центів за сторінку і залишаєш на виході. Таким же чином можна зняти з книги копію сторінки.

    Вибравши книги, можна оформляти їх у дуже привітних працівників або самостійно за допомогою автомата. Проводиш по ньому карткою, корінцями книг - і все зайшло тобі на рахунок, книги розмагнітилися, а ти отримав чек із зазначенням назв та терміну їх повернення.

    За прострочені книги потрібно заплатити штраф, але не потрібно боятися, що вас будуть сварити. Ніхто не свариться,   за диск або касету беруть з посмішкою долар за день прострочення, за книгу - 25 центів. Можна продовжувати книги по телефону або в Інтернеті.

    Зручність  послуг Інтернету тут просто неймовірна.  Можна відстежити свій формуляр - які книжки на ньому, коли їм термін здачі, продовжені вони, чи ні. Пошук по каталогу теж дуже зручний. Можна  знайти будь-яку книгу і подивитися, в бібліотеках яких навколишніх міст вона є. Статус її - на руках або на полиці - теж відразу з'ясовується. А далі - або їхати за нею, якщо вона є у бібліотеці поруч. Або замовити. Якщо вона на руках,   її не видадуть нікому після повернення, а подзвонять тому, хто перший замовив. Якщо книга в іншій бібліотеці, її просто замовлять вам  по міжбібліотечному абонементу. Коли вам потрібно опрацювати якусь тему, по замовленню вам доставлятимуть стільки книг, скільки  потрібно.

    Дітей заохочують читати найрізноманітнішими способами. По-перше, у школі кожного тижня проводиться бібліотечний урок. Шкільна бібліотека у великій затишній залі, з килимами і столами, з масою книг та довідкової літератури.  

    У день, коли у дітей бібліотечний урок, всі приносять книги з дому. Книги залишають у кошичку, її несе черговий у бібліотеку. Всі йдуть без нічого, у бібліотеці сідають на підлогу півколом, і бібліотекар читає їм яку-небудь книгу. Малюкам - дитячі з великими малюнками та підписами на сторінках, дітям старшого віку - історії про дітей і підлітків. Діти завжди в захваті, сміються голосно і ойкають, якщо маленькі. Потім вони  обговорюють книгу і йдуть брати собі нові . У центрі зали стоїть стіл, на якому вазочка з лінійками і картки дітей - пластикові картки з кольоровими фото. Лінійку треба взяти і йти на пошуки книг. Книги стоять в ідеальному порядку по полицях, і щоб його не ламати, треба вставити лінійку, віджати нею книги, вийняти свою, залишивши лінійку на її місці на час перегляду. Якщо не хочеш брати книгу, повертаєш її на те ж саме місце, не помилившись. Ті, хто вибрав - не шумлять, сідають тихо за столи чи на підлогу і читають. Коли вибрали все - йдуть оформляти. На столі в центрі стоїть печатка з чорнилом, діти ставлять штамп дня, коли їм треба повернути книгу - всім дуже подобається ця процедура. Потім беруть картку і йдуть до столу, там бібліотекар за комп'ютером проводить по сканеру книгою та карткою - і все автоматом записується на  рахунок читача. 

    Після  оформлення книг діти знову шикуються один за одним до дверей, хором дякують бібліотекарю і виходять, показуючи  біля входу штампик, який поставили.

     Організованість усіх процесів   просто приголомшлива, стільки всього придумано, щоб не витрачати час, щоб не втрачати речі, не влаштовувати суєту і тисняву.

    До читання долучають усілякими способами. У школі є програма  "Reading is a key!". Кожен день діти записують у щоденник серед інших завдань додому: читати. У кожного є щоденник читання - там вони записують все прочитане - автора, назву, кількість прочитаних сторінок на день. За кожні 50 прочитаних сторінок дитині дають зірочку-наклейку - і вони приклеюють її на свій ключ. На передній стінці, під класною дошкою, висять великі ключі, вирізані з чорного картону, з кольоровим фото дитини з книгою - на цей ключ вони і клеять блискучі зірочки. За кожні 500 сторінок дається право на картинку на майці. У кожного є майка - з розкресленими квадратиками на грудях. Вони висять у класі на спеціальній вішалці. Після 500 сторінок дають листочок, де дитина малює ілюстрацію до однієї з прочитаних книг, а потім її перемальовує на майку спеціальними фломастерами для тканини. Стежать за цим і допомагають мами-волонтери. У деяких дітей до кінця року всі груди розмальовані, у деяких дві-три картинки. Ці майки надягають на всякі події пов'язані з читанням.

    А подій  і в школі, і в міській бібліотеці - маса.

   У міській бібліотеці влаштовують вечори, зі сценами з книг, розіграними акторами. Або читання для найменших, з ляльковим театром, пісеньками та веселощами. Постійно проводять конкурси для дітей. Наприклад, конкурс закладок. Всі діти  беруть шаблон, малюють свою закладку і здають її в бібліотеку. Всі закладки беруть участь у великій виставці, влаштованій на стіні, а декілька найкращих стають офіційними закладками бібліотеки на наступний рік. Їх  друкують на яскравому папері і розкладають скрізь по залі. 

    Влітку, щоб зберегти звичку до читання, бібліотеки проводять конкурси  етапами. Наприклад, конкурс "Схопити дракона за хвіст" (гра слів з tail і tale). Дітям видають по великому плакату - малюнок  гори дракона, до якого веде доріжка з камінчиків. Читаєш 20 хвилин - зафарбовуєш камінчик. Дві проміжних зупинки - приносиш плакат - тобі дають приз. Добираєшся до вершини гори - великий приз. Призи - наклейки, купони на піцу зі скидками на півціни, олівці, і в кінці, коли ти всіх переміг - прозорого зеленого надувного дракона з полум'ям і свистом. Все безкоштовно, аби читали.

     Конкурс закладок проходить під час великого тижня бібліотек і читання. У школу кожен день приходять різні цікаві люди, розмовляють з дітьми, розповідають про життя, потім читають вголос, а потім кожному дарують календарик зі своїм фото. Це можуть бути люди різних професій - від поліцейського до лікаря.

    Буває, приходить і читає вголос мер міста. Читає, потім відповідає на запитання. 
    У цей тиждень проводять два дні читання в класі - тихий і гучний. У тихий всі приносять ковдри та подушки, улюблені м'які іграшки, влаштовують собі гніздечка по всьому класу і читають, валяючись. А в галасливий день  -  ті ж валяння на підлозі,  збори групками - кожен розповідає про свою улюблену книгу, показує її і читає звідти.
    Найбільше подобається безліч можливостей для читання, дружелюбність і зручність. Пам'ятаєте особливість наших російських бібліотек? Всі хороші книги були десь у задніх кімнатах, за стійкою бібліотекаря, їх треба було випрошувати або дружити з бібліотекарями, щоб тобі дозволяли туди заходити. Тут, в Америці є постійне відчуття вільної прогулянки по цих задніх кімнатах зі скарбами ...

За матеріалами сайту  http://www.7ya.ru/article/Pro-biblioteki-i-chtenie-v-Amerike/