Незнання не звільняє від відповідальності. Дружнєє посланіє...

     Нещодавно закладам культури надійшло доручення від КМДА розробити плани заходів по залученню позабюджетних коштів через розвиток фандрайзингу та платних послуг. Відповідно, публічним бібліотекам міста також. 

 Основним завданням публічних бібліотек є забезпечення вільного і рівного доступу до інформації усім верствам населення, незалежно від віку, соціального статусу, рівня матеріального забезпечення, тож їх життєздатність, як необхідних суспільству соціальних інституцій потрібно забезпечувати в контексті побудови відкритого суспільства знань. Тобто, доступніше це можна сформулювати так: забезпечений громадянин може дозволити придбати собі книгу в магазині,  а бідному надається можливість скористається нею безплатно у  бібліотеці.
     У ст. 4 Закону України  "Про бібліотеки  і бібліотечну справу" прописано, що держава  "забезпечує розвиток бібліотечного обслуговування соціально незахищених верств населення". Хто є  сьогодні користувачами бібліотек? Відповідь - 90% соціально незахищені верстви населення: безробітні, пенсіонери, студенти, діти. Питання, на кому ми будемо заробляти?

     Бібліотеки є неприбутковими установами, що прописано у Положеннях та Статутах бібліотек. Вони є самостійно господарюючими суб'єктами, що мають права юридичної особи і здійснюють діяльність, передбачену установчими документами, мають самостійний баланс, поточні рахунки в установах банків, печатку. Вони створені органами місцевого самоуправління, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (ознака 0004).

     Основні послуги публічних бібліотек є безоплатними, їх загальнодоступність узаконено у ст.21 Закону України "Права громадян України, підприємств, установ і організацій на бібліотечне обслуговування забезпечуються створенням мережі бібліотек та різноманітністю їх видів, безкоштовністю основних бібліотечних послуг".

     Платні послуги, що впроваджено бібліотеками, організовані на самоокупності. Вони вводяться не для заробляння грошей, а як сервісна послуга, що покращує рівень бібліотечного сервісу. До прикладу, якщо це ксерокопіювання, то зручність для користувача цієї сервісної послуги в тому, що за потреби в копії (репринтній) певного матеріалу, тут же на місці її можна отримати за прийнятну ціну. 

     Перелік додаткових платних бібліотечних послуг затверджено чинною постановою КМУ від 12 грудня 2011 р. N 1271 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності". А він є дуже обмеженим для бібліотек (цитую): 14. Додаткові бібліотечні послуги: формування бібліографічних списків для курсових, дипломних та наукових робіт, каталогів для особистих бібліотек і бібліотек підприємств, установ та організацій; підготовка фактографічних, аналітичних, бібліографічних та інших довідок для фізичних та юридичних осіб; користування міжбібліотечним абонементом (пересилання документів), електронна доставка документів; надання послуг з оформлення електронних реєстраційних  документів користувачів бібліотек. 24. Фотокопіювання, репродукування, ксерокопіювання, мікрофільмування, мікрокопіювання з книжок, брошур,  газет, журналів, музейних експонатів, документів з фондів  бібліотек, музеїв.

     Проте реагування деяких районних  управлінь культури на зазначене  вище доручення КМДА  є дещо дивним. До прикладу, бібліотекам одного з районів Києва, що самі є орендарями приміщень, місцевою владою було рекомендовано надавати орендовані ними приміщення в суборенду. Якби ж то все було так просто: з'явилася у суборендаря потреба, до прикладу, у двохгодинному користуванні частиною приміщення  бібліотеки, заплатив за прейскурантом і отримав у тимчасове користування. Все значно складніше.

     Питання надання орендованого приміщення, що знаходиться  в комунальній власності району,  в суборенду вирішує орган, уповноважений управляти даним майном (див. ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2269-12). 

Надання нерухомого майна орендарем в суборенду дозволяється тільки за письмовою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено договором оренди. Для отримання згоди на передачу об’єкта оренди в суборенду орендар подає в департамент економіки заяву, в якій вказується: назва суборендаря;

площа, що передається в суборенду;

вид діяльності суборендаря в цьому приміщенні.

     Комісія розглядає заяву і при позитивному рішенні Комісії департамент економіки готує лист про згоду на передачу частини об’єкта оренди в суборенду. Орендар в десятиденний термін з дня прийняття рішення Комісією направляє в департамент економіки копію договору суборенди. При необхідності проводиться перерахунок орендної плати по основному договору оренди і про її зміну оформляється додаткова угода. В разі відмови орендаря від укладання додаткової угоди дозвіл на суборенду анулюється.

    Ще одне рекомендоване бібліотекам ноу-хау по зароблянню грошей - проводити платні екскурсії бібліотеками. По-перше, екскурсія бібліотекою - форма рекламного бібліотечного заходу, метою якого є залучення до користування бібліотекою через презентацію її ресурсів та можливостей, але аж ніяк не заробляння грошей.

     Шановні представники влади районних рівнів. Ви платили би за те, що законом гарантовано як безплатне, а саме  - за користування інформаційними ресурсами бібліотеки, за інформацію про склад фондів?

      І чи мають бібліотеки ваших районів такий рівень ресурсного забезпечення, щоб надавати платні послуги відповідного рівня? До прикладу, для того, щоб організувати кінопоказ в одній із центральних районних бібліотек (проект "Світле кіно мандрує бібліотеками") колеги шукали, де б позичити проектор.

     Чутки донесли, що бібліотеки ще одного району Києва  мають наміри заробляти організацією в приміщенні бібліотеки платного танцювального гуртка. Половину доходу від надання цієї послуги йтиме бібліотеці.  Проте тут і не пахне бібліотечною платною послугою, до того ж  така відсутня у переліку платних послуг, визначених постановою КМУ, це швидше знову ж таки надання приміщення в суборенду для певного виду небібліотечної діяльності (для танців). 

     Ще одне дивне бачення представниками районної влади способу заробляння грошей бібліотеками через надання платних послуг, що не вкладається в жодні законні рамки  - проведення бібліотеками платних майстер-класів для усіх вікових категорій. Майстер-клас має проводити майстер. Якщо послуга платна - потрібно заплатити майстру. Якщо цими майстрами мають бути бібліотекарі, - якому виду майстерності вони мають навчати відвідувачів, щоб вони були готові заплатити за це? Адже то зовсім інша справа, коли бібліотека за угодою про співпрацю за допомоги волонтера-аса в тому чи іншому виді творчості безоплатно здійснює цю діяльність, бо однією з функцій бібліотеки у нашому меркантильному сьогоденні є соціальна. 

     Не буду далі продовжувати перелік "ініціатив" зверху щодо платних послуг, що їх нереально реалізувати в рамках законів і без дуже неприємних наслідків для галузі. Сподіватимемось, що переможе здоровий глузд.

    Звичайно ж, кошти є критичним ресурсом для функціонування сучасної бібліотеки, підтримки її діяльності. Окрім значних витрат на придбання інформаційних ресурсів, оновлення техніки, підтримку та впровадження  ІТ, є потреба в редизайні та ремонтах приміщень. Покрити такі значні витрати лише за рахунок бюджету складно. Тому діяльність на залучення благодійних внесків та грантів є важливою.

     Щороку  до 50 відсотків нових книг, що надходять у фонди бібліотек - результат їх фандрайзингової діяльності. За допомоги спонсорів оплачувались послуги провайдерів Інтернет, проводились косметичні ремонти, придбавались канцтовари, ремонтувались фасади... Щоденно публічними бібліотеками Києва проводиться велика кількість безоплатних  заходів з участю митців, письменників, науковців, кошти на організацію та проведення яких не передбачені у кошторисі, вся ця робота базується виключно на творчих зв'язках  бібліотек.  Досвід є, і ця робота продовжується. І бібліотеки готові відповідно до  розпорядження звітувати щомісяця про те, скільки коштів залучено. Але діяти мають виключно у рамках норм закону.
Заключне положення статті 19 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу прописує "Бібліотеки, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов'язані виконувати відповідні норми та правила, встановлені в галузі бібліотечної справи".
Обурює ще один факт. Відповідно до порядку визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, "заклади культури самостійно визначають калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості". Так от, деякі районні управління культури зобов'язали  бібліотекарів здійснювати калькуляцію тієї чи іншої платної послуги!? Виникає питання, а що тоді входить в обов'язки економістів районних управлінь культури, туризму та охорони культурної спадщини?