Такий собі ювілейчик...

Клопотів, турбот в останній місяць року завжди вистачає: підтягуються незавершені справи, готуються плани на наступний рік. Для колективу Публічної бібліотеки імені Лесі Українки ця пора дуже гаряча ще й тому, що незабаром - відзначення 70-річного ювілею з часу заснування установи. З літа писалася та готувалась до видання історія бібліотеки. Підбиралися фото з архівів, уточнювалися дати, факти, події. Розроблявся дизайн обкладинки. Напружена праця позаду, і за декілька днів сподіваємося отримати книжечку об’ємом 56 сторінок під назвою «Історія Публічної бібліотеки імені Лесі Українки міста Києва: від витоків до сьогодення». Ведеться робота над оновленням відеофільму про бібліотеку, розробляються святкові плакати, сценарій… За цими клопотами геть забула про ще один невеличкий ювілей: 1 грудня минає 10 років з того дня, коли я почала працювати у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки. Дуже дякую моєму віртуальному другу в мережі Фейсбук Олегу Соцкову  за привітання-нагадування і за приємні слова на адресу моїх публікацій у блозі. Неочікувано, а тому дуже приємно. Це дійсно надихає.

Пам’ятаю, як нелегко мені було зважитись на таку серйозну зміну у моєму звичному ритмі життя: районна бібліотека за 5 хвилин ходьби від дому, колеги, читачі, з якими просто таки поріднилася за роки роботи, стабільність і комфорт. Свого роду інкубатор, де підтримуються постійно одні й ті ж умови середовища. Нічого не турбує, не хвилює, не змінюється і ти повністю захищений. Але, як відомо, життя не терпить застоїв. І тоді у нашому житті трапляється щось таке, що спонукає до змін. Сильний стрес від тяжкої втрати дорогої мені людини, що перевернув мій  звичний спосіб життя, раптове усвідомлення того, що діти уже підросли і не потребують водіння їх за ручку на акробатику та КудоДайдо-Джуку, потреба в реалізації себе, свого внутрішнього потенціалу і нарешті, візитівка, отримана від директора бібліотеки зробили свою справу. 1 грудня я вже добиралася на роботу не 5 хвилин пішки, а годину двома видами транспорту. 

Страх змін, неясності, невідомості зробили свою справу: вже на ранок другого дня роботи на новому місці я не змогла піднятися з ліжка через  високу  температуру. Отак, з цілого місяця на лікарняному розпочалася моя трудова біографія у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки.

Пам’ятаю, як було мені важко входити в курс справ, адже  ще за пів-року до мого приходу звільнилася його завідувачка. Пам’ятаю як після лікарняного відразу приступила до зведення форм  державної статзвітності 6-НК (у програмі Excel) та укладання інформаційно-аналітичного видання «Про підсумки діяльності публічних бібліотек Києва за… рік». Не маючи навиків роботи у програмі Excel звернулася за допомогою до сусідського хлопця, який показав мені,  з якого знаку вводиться формула.  Ось так, поступово, я освоювалась на новому місці. Щоразу, коли потребувала нових знань, намагалася знаходити канали їх отримання.
Найскладнішим періодом моєї роботи на посаді зав. методичного відділу був початок 2008 року, коли було затверджено нові форми державної звітності 6-НК. Деякі графи в нових формах звітності вводили в ступор непрофесійним формулюванням. Як можна показати абонентів МБА бібліотеки в користувачах, якщо абонентом завжди є інша бібліотека? Як показати спочатку кількість абонентів інформування за кількістю користувачів (осіб), а потім  з них індивідуальних, якщо кожен користувач є особою?

Дуже вдячна за досвід, життєву і професійну мудрість директору бібліотеки Людмилі Іванівні Ковальчук. Відчуваючи мій складний психологічний стан адаптації, вона знаходила час для того, аби зайти на декілька хвилин і поговорити на відсторонені від робочих проблем теми, відволікти, зняти напругу.

Посада методиста спонукає до розвитку. Адже усі чекають від тебе поради, до тебе звертаються за консультацією. Ти маєш знайти відповідь, прийняти правильне рішення. І це дуже не просто і дуже відповідально. Постійне незадоволення собою,  рівнем володіння ІТ, навиками публічного виступу, іншими необхідними для методиста знаннями спонукають  до постійного професійного розвитку, активізують комунікативні зв’язки з колегами інших бібліотек України і зарубіжжя.

Уже 2 роки, як я перейшла на іншу посаду в бібліотеці. Але теза про те, що методист повинен бути добре поінформованим, відчувати зміни і намагатися іти в ногу з часом, актуальна для мене і сьогодні.