Подорожнє

     За три хвилини до відправки потягу, зігнувшись під ношею двох рюкзаків за плечима і пакетів у руках, до нашого купе ввійшов білявий хлопчина досить високого зросту. Хоч і був одягнений у запрану до сірого відтінку колись білу майку, шорти і кросівки, та помітно стомлений вигляд хлопця говорив про те, що його крос затягнувся. Провівши долонею по спітнілому чолі і привітно посміхнувшись, промовив: "Разрешітє?". Я відчула прибалтійський акцент у його вимові. З Латвії, подумалось відразу. Типовий прибалт. Годинник показував о пів на дванадцяту ночі, тож усі мовчки почали готуватися до подорожнього сну, що передбачав бути неспокійним: на нас чекала подвійна митно-прикордонна перевірка.
    Посеред ночі, приготувавши паспорти для перевірки,
я звернула увагу, що наш юний супутник, напружено спостерігаючи за діями митника, тримає у руках паспорт громадянина Аргентини. Дивно, подумалось, на смуглявого і чорнявого аргентинця, яким мені уявлялися жителі цієї країни, він зовсім не схожий. А з чим у мене асоціюється Аргентина? З Хорхе Луїсом Борхесом, Аргентинським танго, гаучо? Не густо. Марно намагаючись дістати із закуточків пам'яті бодай ще щось,  пов'язане із Аргентиною, я на декілька годин поринула у неспокійний сон.
  Вранці юний аргентинець, спустившись із верхньої полиці, дістав банан для сніданку і скосивши очі на покетбук у моїх руках, поліз до пакетів і дістав звідти томик "Воскресения" Льва Толстого. Перегорнувши декілька сторінок і знову поглянувши на пристрій для читання, промовив з лукавою посмішкою: "А у меня лучше!". О, ці слова лягли бальзамом на мою бібліотечну душу. Познайомились. Його звати Марк. Йому 19! І він із Аргентини. Уже пів-року Марк подорожує Європою. Один. Подумала за свого меншого 19-літнього. Чи відпустила би?  Ні, не готова. Вірніше, не готовий він. Чи я?
     Після закінчення школи Марк рік працював у місцевому готелі. Дружелюбний і товариський він швидко знаходив спільну мову із туристами різних країн. До того ж у свій досить юний вік Марк вільно володіє 6-ма мовами: рідною іспанською, англійською і французькою, яку сумлінно вивчав у школі, німецькою, якої його навчила бабуся німкеня (ось чому Марк мені здався прибалтійцем. Його бабуся з дідусем емігрували в Аргентину відразу після другої світової війни), шведською, яку вивчив самостійно та російською, яку вивчав з репетитором.
Після короткого знайомства я знову повернулася до теми, що для мене була дуже важливою. Чому він надає перевагу традиційній паперовій книзі? Адже електронний пристрій для читання вміщує тисячі книг. До того ж легкий і зручний у транспортуванні. Марк знову з любов'ю поглянув на книгу і усім своїм виглядом, рухами рук продемонстрував мені, як він любить гортати сторінки, повертатись до прочитаного, розглядати ілюстрації. Подорожуючи зі Львова до Києва він читав "Кобзар" Шевченка, а готуючись до приїзду в Москву -  твори Толстого і Чехова. У торбинах він віз понад два десятки придбаних під час подорожі книг. Прощаючись на Київському вокзалі Москви Марк побажав нам "гарних канікул" у Нижньому Новгороді, який він також мріяв відвідати, але після Москви на нього чекали друзі у Санкт-Петербурзі і рідна домівка у невеличкому містечку поблизу кордону з Чілі. Бо він уже дуже стомився.
Побажавши Маркові у відповідь усіляких гараздів і провівши поглядом його дещо зігнуту під вагою ноші постать, пожалкувала, що не сфотографувала на пам'ять свого такого унікального юного супутника.
Марк залишив мені адресу сайту, що допоможе усім любителям подорожувати. http://www.couchsurfing.org/?language_locale=ru_RU
На ньому можна зареєструватися і через Фейсбук. Саме цей сайт дає можливість знайти друзів у різних країнах, де ви прагнете побувати, які приймуть вас у своїх  домівках і організують екскурсії. Взамін за подібну послугу з вашого боку. Дуже зручний сервіс. За умови, якщо ви маєте право на відвідування країн шенгенської угоди.
Про ці деталі  я довідалася уже від ще однієї чарівної супутниці  по дорозі додому. Знайомтесь - Дарина. Обожнює бісероплетіння, тож використовує для свого захоплення кожну вільну хвилинку. І я біля неї повчилася. Дарина любить читати. Перечитала усе із домашньої бібліотеки і знає декілька бібліотек своєї рідної Солом'янки. Її мама бібліотеками користується і в одній із них (із перерахованих мною вказала на бібліотеку ім. В.Чкалова) була організована виставка порцелянових чашок періоду 50-60-х років минулого століття із власної колекції мами. На моє провокативне питання щодо зниження інтересу молоді до традиційної книги Дарина твердо відповіла, що її друзі люблять читати і надають перевагу паперовій книзі. Правда, частіше купують, ніж беруть у бібліотеках.
Моя подорож вдалася!

РS. Для усїх нас, хто не має Шенгенської візи, найкращий спосіб знайти друзів по всій Україні і в інших країнах - мережа Фейсбук. Я вдячна Валентині Страховій, з якою знайома віртуально в мережі Фейсбук за запрошення відвідати бібліотеку ім. О. Пушкіна в Нижньому Новгороді, яким я не мала змоги скористатися під час цієї поїздки, але яким обов'язково скористаюся при  нагоді. Маю запрошення відвідати Тернопіль від Надії Качуровської і будую плани на наступне літо. Так само і я запрошую своїх друзів-колег у Київ на гостини.