Підхід публічних бібліотек Латвії до політики розвитку колекцій з 2022 року

 Участь у Балтійському бібліотечному конгресі взяло понад 60 спікерів.  Особливу цікавість викликала у мене тема «Підхід публічних бібліотек Латвії до політики розвитку колекцій з 2022 року: реалії, дилеми та відповіді». Яку представила головний бібліограф Регіональної бібліотеки Саласпілського повіту від Бібліотечної асоціації Латвії Байба Іване.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році бібліотеки Балтійського регіону зіткнулися зі складними, а часом і незручними, питаннями. Яка роль бібліотекарів під час війни? Чи роблять вони достатньо для зміцнення соціальної стійкості? І чи дійсно можна дотримуватися принципу нейтралітету за таких обставин?

Одним із центральних питань у цьому контексті є політика розвитку бібліотечних колекцій. У своїй  презентації Байба Іване провела дослідження як публічні бібліотеки Латвії підходили до розвитку колекцій з 2022 року, зосереджуючись на таких темах, як відповідальність бібліотек в умовах інформаційної війни, деколоніальна перспектива щодо бібліотечних колекцій та психологічні виклики, з якими стикаються бібліотечні працівники, що працюють у розділених громадах.

Свій виступ пані Байба розпочала з прав меншин і мовної політики бібліотек Латвії. Про баланс між правами національних меншин і мовною політикою держави та бібліотек. Про те як міжнародні та національні акти  трактують мовне різноманіття, і як поставлено питання про їх практичну реалізацію в Латвії (в презентації було зроблено  іронічний акцент на вимогу обслуговування російською).

Конституція Латвійської Республіки проголошує: «Особи, які належать до національних меншин, мають право зберігати й розвивати свою мовну, етнічну та культурну ідентичність».

Маніфест IFLA/UNESCO про мультикультурні бібліотеки: Кожна людина в нашому глобальному суспільстві має право на повний спектр бібліотечних та інформаційних послуг.

У роботі з культурним і мовним різноманіттям бібліотеки повинні:

обслуговувати всіх членів громади без дискримінації за культурною чи мовною ознакою;

надавати інформацію відповідними мовами;

забезпечувати доступ до широкого спектра матеріалів і послуг, що відображають потреби всіх спільнот.

Поряд  з цими тезами на слайді презентації  - репліки в «хмарках»:

«А по-русски?» — «А російською?»

«Labdien!» — «Добрий день!» (латиською)

Слайд як  натяк  на напруження між міжнародними принципами багатомовності та захистом державної мови.

Далі у презентації Байби - критика наративу про «дискримінацію російськомовних». Колега показала, що твердження про дискримінацію російськомовної меншини в Латвії є не однозначним фактом, а значною мірою результатом пропагандистського дискурсу. «Відтоді як Латвія відновила незалежність у 1991 році, на міжнародному рівні постійно лунають скарги про нібито дискримінацію російськомовної меншини. Ці твердження походять від академічних кіл, міжнародних організацій, але передусім - як складова цілеспрямованої пропагандистської кампанії з боку Росії». Посилання:

Skujiņa, V. (2025). Дискримінація латвійської мови в пострадянській двомовній ситуації, с. 130.

Далі йшлося про  історичний контекст мовної ситуації з поясненням, чому мовне питання в Латвії є таким чутливим, а саме - через радянську демографічну й мовну політику.

Між 1944 і 1991 роками відбулися масштабні демографічні зміни (найбільші серед усіх радянських республік) і постійне зростання домінування російської мови у сфері праці та публічного життя. Тож питання «обслуговуйте російською» має історичний і політичний бекграунд.

Проведені паралелі між правами меншин і захистом державної мови  дуже резонують й з українським контекстом.

Навчена безпорадність (Learned Helplessness) - так назвала латвійська колега наступну частину презентації, де висвітлила позицію бібліотекарів щодо розвитку бібліотечних колекцій після 2022 року.  

Навчена безпорадність - психологічний стан, коли людина або група людей не діють відповідно до своїх інтересів або потреб, оскільки не вірять у можливість впливати, контролювати або змінювати те, що відбувається.

Мовна ієрархія, встановлена в період русифікації, досі не була адекватно змінена в Латвії; це є загрозою   національній безпеці та продовжує підтримувати розділеність суспільства.

У бібліотекарів є страх перед окупацією: «Я згоден, що у нашій колекції має бути менше російських книг, але... якщо ми лише теоретично уявимо, що Латвія може бути знову окупована за пару років — тоді ті, хто списує російські книги, точно опиняться в чорних списках Росії».

Про марність змін свідчать висловлювання «Що вирішить той факт, що на наших полицях стане менше книг російською мовою? Якби це зупинило війну в Україні, я б без вагань списав усі ці книги, але я не думаю, що це на щось впливає».

А ще серед бібліотекарів є ті, що підтримують путінську політику: «Важко щось змінити, тому що в моїй бібліотеці є колеги, які є путіністами».

 Серед населення міста Саласпіл -  49% латишів, 34% росіян. Бібліотека   є координаційним центром для 37 публічних та 24 шкільних бібліотек регіону. І це впливає на рішення бібліотекарів, які  не планують нічого змінювати в роботі їх бібліотеки , «адже 70% наших читачів є російськомовними».

 «Для того, щоб зберегти кількість читачів і хорошу статистику бібліотеки, ми нічого не змінюємо. Ми не хочемо змінювати підхід до політики формування фондів, щоб не втратити наших російськомовних відвідувачів» - такою є позиція багатьох бібліотекарів.

Складність ситуації в тому, що,   з одного боку, Міністерство культури Латвії закликає припинити співпрацю з РФ, з іншого -  багато бібліотекарів вважають, що культура «поза політикою».

  Закон про бібліотеки Латвії проголошує: «Бібліотеки є незалежними у створенні своїх колекцій. Вони не повинні бути обмежені політичними, ідеологічними чи релігійними мотивами».

Отже, намагаючись зменшити вплив російського культурного продукту під час війни, латвійські бібліотеки стикаються з внутрішнім опором (через страх, політичні погляди персоналу або бажання зберегти високі показники відвідуваності).

Далі пані Байба  піднімає питання про те, чи є російська класика «нейтральною» в часи війни. Згадується, що бібліотеки - це не просто сховища книг, а інструменти м'якої сили та національної ідентичності.

У презентації Байби Іване йшлося і про те, що багато бібліотекарів у Латвії продовжують купувати російські книги через посередників (наприклад, через європейські фірми), щоб формально не порушувати заборону на пряму торгівлю з РФ, але фактично підтримуючи російський контент.

 Закон про бібліотеки проголошує, що: «Бібліотеки є незалежними у формуванні своїх фондів. Обмеження фондів бібліотек за політичними, ідеологічними чи релігійними мотивами заборонено законом». Цим  ілюструють свої аргументи ті, хто виступає проти вилучення російських книг, посилаючись на цензуру та демократичні свободи.

Колега ставить питання ідентичності: «Чи є ми частиною західного світу, чи ми все ще перебуваємо в пострадянському просторі?». І ставить питання руба: збереження домінуючої частки російської літератури у фондах - це ознака того, що Латвія ще не повністю вийшла з-під впливу «руского міра».

 Акцентуючи на відповідальності, зауважує: «Ми не можемо бути нейтральними, коли мова йде про агресію та знищення іншої культури (України)».

Сенс - заклик до бібліотекарів усвідомити, що кожна закуплена російська книга в нинішніх умовах - це політичний жест.

Про фізичний стан фондів:   «Багато російських книг у фондах фізично застарілі, пропагандистські за змістом або просто неактуальні, але їх бояться списувати, щоб не "зіпсувати статистику" кількості одиниць зберігання».

Основні тези всієї презентації:

-Проблема «статистики»: Бібліотеки бояться втратити російськомовних читачів, бо від кількості відвідувачів залежить фінансування.

-Психологічний бар'єр: Бібліотекарі старшого покоління часто мають «навчену безпорадність» або навіть приховані симпатії до РФ (як було сказано про колег-путіністів).

-Безпека: Мовне питання в бібліотеках Латвії розглядається як питання національної безпеки, а не просто культури.

І заклик до дій: Потрібно переглянути політику закупівель і сміливіше замінювати російський контент перекладами латиською мовою або літературою іншими мовами ЄС.

 Вдячні пані Байбі за її позицію і підтримку України.