Київські бібліотеки під час війни

   Працівники бібліотек, постійно працюючи з інформацією, були добре обізнані про можливість масштабного вторгнення Росії на нашу територію. Але, як і більшість українців, сподівалися, що цього не станеться.

Оговтавшись від шоку, отриманого раннім ранком 24 лютого, Публічна бібліотека імені Лесі Українки найперше опублікували звернення до народу України нашого Президента та написали на сторінці бібліотеки наступне: «Дорогі друзі. Бібліотека сьогодні не працюватиме. Але на зв'язку. Зберігаймо спокій! Слава Україні!».

Так почався новий літопис бібліотек воєнного періоду. Кожен день більшості київських бібліотек розпочинався з перегуку у чатах, адже колеги, налякані новою реальністю, почали з родинами виїздити за межі Києва і України. Постало питання нагляду за приміщеннями і майном бібліотек, формування активної групи для організації внутрішньої роботи з тих працівників, хто з різних причин не планував переселятися, (адже фонд бібліотек потребує постійної уваги) та можливостей для роботи онлайн. Значний відсоток бібліотекарів, хто мав доступ до Інтернету, з першого дня включилися в активний спротив на  інформаційному фронті. Окрім публікацій на сторінках бібліотек важливої в умовах воєнного стану інформації, намагалися доносити світові правду про ті жахіття, які чинять російські агресори на українській землі, в українських містах, публікуючи  коментарі та світлини під постами телеграм каналів, в особистих повідомленнях, під відео.

Бібліотекарями організовано та проведено роботи з укріплення віконних вітрин клейкою стрічкою, забезпечено надійне збереження цінної частини книжкового фонду бібліотек.

На сайті Публічної бібліотеки імені Лесі Українки  відкрито нові розділи, де зібрано важливу інформацію на допомогу інформаційному протистоянню у війні, пошуку ліків, пошуку притулку для біженців та роботи. В соціальних мережах проводиться щоденне інформування киян з важливих питань життєдіяльності міста.

Проводиться робота з підтримки та захисту сайту бібліотеки, електронного каталогу, електронної бібліотеки через систематичне копіювання баз даних, з  відбиття хакерських атак на сервер бібліотеки.

Вже за два дні від початку війни, дещо оговтавшись, працівники Публічної бібліотеки імені Лесі Українки створили афішу і запланували лекцію онлайн із циклу «Інформаційний спротив» на тему «Як українці придумали Росію». Наступна запланована та проведена лекція - «Втікав як москаль з-під Конотопу. З історії походження приказки». Записи заходів онлайн можна переглянути на сторінці бібліотеки у мережі Facebook та на каналі YouTube у списку відтворення Україна переможе!. Таким чином бібліотекарі надихаються самі та морально підтримують широку аудиторію користувачів у ці трагічні й героїчні для України дні.

До війни Публічна бібліотека імені Лесі Українки зав’язала дружню співпрацю із міською бібліотекою Вільнюса та Воєводською бібліотекою Кракова. Саме литовські та польські бібліотеки найперше протягнули руку допомоги, організували у своїх приміщеннях пункти збору речей першої необхідності для переселенців, створили куточки, програму цікавих заходів для українських діток, проводять  флешмоби підтримки,. У співпраці з бібліотекою Кракова ми інформували наших співвітчизників про допомогу, яку вони можуть отримати у бібліотеці, поширювали корисну інформацію. Перекладали українською мовою інформаційні матеріали, створені для українців міськими бібліотеками Вільнюса. Майже щоденно ми отримуємо від наших друзів з Польщі та Литви потужні відеопосили підтримки. Відео можна переглянути за цим покликанням.

Дуже зворушливо було отримати у чат сторінки Публічної бібліотеки імені Лесі Українки  у мережі Фейсбук ось таке повідомлення:

«Шановні колеги бібліотекарі з України!

Вчора у Фейсбуці Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (Київ) ми прочитали наступний пост:

"Дорогі друзі! Такі наші реалії, що більшу частину дня ми перебуваємо в укриттях, а це найважче для дітей, особливо коли в підземних притулках немає інтернету. Ми пропонуємо аудіоканал казок для дітей, доступ до якого можна отримати офлайн: http://tiny.cc/ti6puz».

Казки проти бомб, бомби проти дітей.

28 лютого лист Асоціації українських бібліотекарів дійшов до всього бібліотечного всесвіту, і його цитують:

«Окупанти стріляють не лише по військовій інфраструктурі, а й по школах, музеях, бібліотеках, лікарнях, будинках цивільних. У Чернігові знищили міську бібліотеку для дітей. Наші відважні захисники – і мирне населення, в тому числі діти – гинуть. У ці непрості часи українські бібліотекарі стоять разом із народом. Там, де це можливо, бібліотеки продовжують надавати свої послуги користувачам, у тому числі онлайн-сервіси. Бібліотеки працюють у кіберпросторі проти дезінформації. Бібліотеки проводять навчання з невідкладної медичної допомоги. Бібліотеки приймають переселенців, надають їм первинну допомогу».

Тому ми висловлюємо свою солідарність і величезні обійми нашим колегам-бібліотекарям, представленим на національному рівні  Українською бібліотечною асоціацією, з побажанням, щоб розповіді невдовзі передавались усно голосом вихователів, мам і татусів, бабусь і дідусів, і не лякаючись бомб, що падають з неба.

Вся любов від муніципальних бібліотек і Livraria Verney, від муніципалітету Ейраш, Португалія».

Усі активності колективу Публічної бібліотеки імені Лесі Українки під час війни зафіксовані на відео, що можна переглянути за покликанням на список відтворення Бібліотека і війна: це відеоролики, зокрема,  «Війна очима бібліотекаря», записи прочитань віршів, лекції з історії України, ін. Майже щоденно під хештегом #воєнна_поезія публікуються вірші сучасних поетів, написаних під час війни.

Колеги, хто виїхав у західні області України і мають можливість працювати дистанційно, надають організаційний і технічний супровід заходів онлайн, роблять інформаційні огляди, плетуть захисні сітки, здійснюють волонтерську діяльність.  До прикладу, головний інженер Публічної бібліотеки імені Лесі Українки, який наразі на Закарпатті, задіяний на виготовленні протитанкових їжаків, а методист 1 категорії зі зброєю в руках виборює перемогу.

Колеги, які наразі за кордоном, – це безцінний досвід особливостей перетину кордону, отримання статусу тимчасового захисту, підтримка і пошук поселення для тих, хто прибуває, комунікація з різними службами, адаптування на новому місці; а також культурні заходи у місцевих бібліотеках. У Словаччині у місті Прешов одна з бібліотекарок Солом’янського району мешкає у родині знаної словацької дитячої письменниці Габріели Футової. Вони спільно відвідують дві бібліотеки міста, де читають казки як місцевим, так і українським дітям.

Бібліотеки представляють на своїх сайтах та блогах дитячі малюнки про війну, роботи мистців, які підтримують українців  своїми меседжами, втіленими на полотні фарбами.

Підвальні приміщення деяких бібліотек стали місцями укриттів, волонтерськими пунктами, де розподіляється та доставляється гуманітарна допомога, плетуться маскувальні сітки. Відомо про бібліотекарів, які тимчасово перекваліфікувалися у швачок, задовольняючи потреби українського війська.

Більшість  літературних оглядів на бібліотечних сайтах та сторінках у соціальних мережах  бібліотек  присвячена воєнній тематиці. Ветеранська проза — новий напрям в українській літературі, що активно розвивається. Це правда про війну та можливість поглянути  на своє життя під іншим кутом. Така література є нашою сучасною зброєю, адже в ній історичну хроніку й переживання людини важко підробити.

Публічна бібліотека імені Лесі Українки зібрала близько 300 нових українських книжок для доставки  у бібліотеки Литви та Польщі, які реалізують програми допомоги українським біженцям. До цієї ініціативи долучаються бібліотеки Деснянського району, видавці та окремі письменники, тож сподіваємося зібрати та відправити значно більше книжок.

Значна кількість публічних бібліотек Києва  прийняли рішення з кінця березня  відкрити  двері бібліотек для відвідувачів , у визначені дні і години   обслуговують користувачів у приміщеннях бібліотек. Бібліотекарі впевнені, доки вони  тримають  культурний рубіж, доти Бог оберігає Київ.

Інформацію зібрала Інна Іванова.