Не відводити очі...

щоб змінити ситуацію.

    Тим з нас, хто бере безпосередню участь у зведенні квартальних, річних статистичних показників роботи бібліотек системи, напевно приходила в голову думка, що «не все добре у нашому королівстві». Статистика наша є «показовою», але не розумною і корисною, якою вона має бути.

    Бібліотекар відділу обслуговування, де відсутній електронний облік користувачів і видач, розпочинає свій робочий день із переглядів формулярів, інших реєстраційних форм, малювання «ромашечок-десяточок», з підрахунку яких буде виведене певне, наближене до контрольного, планове число, від якого залежить група по оплаті праці.

    Методика віднесення бібліотек до груп по оплаті праці мене завжди обурювала. Посади у бібліотеках різні. Є такі, що вимагають надвисокої кваліфікації, знання нових ІТ, креативу, комунікативних навичок, а є такі, що передбачають рутинну роботу, до прикладу, знімання карток або проставляння позначок в обліковому каталозі чи інших облікових формах. Так от, якщо бібліотека віднесена до 1 групи по оплаті праці, то зарплата її працівника за виконання обов’язків, що не потребують особливих знань, може рівнятися, а то бути і вищою за зарплату бібліотекаря, який і блоги-сайти веде, курси з ІТ для літніх проводить, віртуальні виставки творить, але працює у бібліотеці, що віднесена до 3 чи 4-ої групи по оплаті праці.

Віднесення ЦБС до груп по оплаті праці регламентується Наказом Міністерства культури  від 18.10.2005  № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культурина основі Єдиної тарифної сітки», де, зокрема, зазначено, на основі яких показників ЦБС відносяться до груп по оплаті праці:

 б) централізовані бібліотечні системи та публічні бібліотеки:

Групи за оплатою праці	Середньорічна кількість користувачів бібліотек (тис.чол.)	Середньорічна кількість видачі документів (тис.прим.)
I II III IV	понад 75 від 50 до 75 від 25 до 50 від 10 до 25	понад 1500 від 1050 до 1500 від 525 до 1050 від 210 до 525

Відповідно до кількості користувачів, має бути видано кожному впродовж року 20 документів. Але сьогодні у бібліотеки приходять не лише за книжками, Ці застарілі нормативи, нереальні для виконання в сучасних умовах, «породжують приписки основних показників, а отже є підставою до викривлення даних державної статистичної звітності: кількості читачів і книговидачі» (за матеріалами http://libr.rv.ua/data/library/img/29.pdf).

Якщо вчора був захід, або й два, - норма виконана з резервом, якщо декілька днів затишшя, а в читальні не густо, - активний, небайдужий бібліотекар з торбиною журналів, книжечок чимчикує в садок чи школу, до підшефних маломобільних бабусь, у ветеранську раду, - у кожного свої шляхи і свої методи "виконання планових показників".

Але, на жаль, не усі активні-небайдужі. Нижча за середню заробітна плата, звідси і низький престиж професії в суспільстві, дають деяке відчуття непотрібності своєї роботи і байдужості. За даними ООН, при зарплаті менше 600 доларів на місяць людина втрачає інтерес до роботи. Дешевий працівник ніколи не буде ефективним. Хоча серед моїх колег побутує думка, що працелюбні бібліотекарі, які вболівають за свою справу, будуть ефективні незалежно від розміру зарплати, а байдужим і випадковим працівникам невелика зарплата - лише привід для того, аби аргументувати причину своєї неефективності.

Поділюся інформацією, зібраною у мережі:
Середньорічна зарплата бібліотекаря у Великобританії: 23758 фунтів стерлінгів.

Середньорічна зарплата бібліотекаря в США: 58810 доларів.
Середньомісячна зарплата бібліотекаря у Франції - 2331 євро брутто, тобто, якщо на податки піде половина, то залишиться 1160.
Зарплата нетто звичайного бібліотекаря в Бельгії: 1700 євро (брутто було 2900, різниця в 1200 — пішла на податки).
В Нідерландах бібліотекар, який працює в університетській або лікарняній бібліотеці, заробляє від 3000 до 4500 євро в місяць без стягнення податку, бібліотекар з середньою професійною освітою в рядовій публічній бібліотеці отримує від 1500 до 2000 євро на місяць без відрахувань податків, але оскільки це невелика зарплата, податків, відповідно, беруть менше.
Пропонується вакансія бібліотекаря (Німеччина), 30-годинний робочий тиждень, місячна зарплата —1510 євро брутто. 
Місячна зарплата іспанського бібліотекаря Paloma Ródenas Moncada з Мурсії — 2000 євро, а у її коллеги з Канар Delia López Martín — 2200 євро.

          Попри безліч позитивних публікацій про діяльність бібліотек, не обходиться без вкидів про непотрібність бібліотек, вважаючи, що бібліотеки потрібні тільки тим, у кого немає вдома хорошого інтернету або коштів, щоб купити книжку в магазині. Але ж це і є ознакою розвитку демократії, де держава через бібліотеки забезпечує рівний доступ до інформації усім громадянам, незалежно від рівня їх соціального забезпечення.

Повернімося ж до початку цієї публікації.  Часто наші  ЗМІ пишуть про те, що рівень читання в країні  зменшується. Наші ж статистичні дані  рік від року майже стабільні, адже орієнтовані на показники документовидачі, за якими бібліотеки відносяться ло відповідної групи по оплаті праці.

      Чи були приписки видач у радянські часи, коли інтернету не було, а гарну книжку  купити було проблематично, хіба що за певний еквівалент зданої макулатури або по великому блату?

     Якщо пошукати в професійних виданнях 70-х років, то можна знайти публікації про приписки в профспілкових бібліотеках. Йдеться про те, що приписки спостерігалися з прийняттям 31 грудня 1976 р. постанови про віднесення бібліотек до груп по оплаті праці керівних працівників і спеціалістів, в основу яких були покладені середньорічні показники кількості читачів і, відповідно, документовидач. (Руководящие материалы по библиотечному делу : Справочник. 1982. С. 79–84). До цього віднесення бібліотек до груп по оплаті праці здійснювалось відповідно обсягів фондів бібліотек.

      Ця проблема обговорюється і у соціальних мережах. Зацитую Irina Ivanova:

«Если это было характерно для отдельных директоров, можно было говорить, что это зависит от личности. Если же это делают все, значит проблема системная. Можно сколько угодно говорить о том, что должно быть, но раз есть приписки в таких масштабах, значит, … в корне не верен сам процесс организации работы. Невыполним сам план работы. Он полностью абсурден. Откуда взялось, что читатель должен прочитать столько-то. Он, может, прочитал меньше. Но если будешь писать по правде, значит не выполнил план, в конечном итоге увольнение. В разумном коммерческом бизнесе на продвижение выделяют деньги. Крупный бизнес, крупные музеи не рассчитывают на то, что о них узнают просто так, открывается выставка/выпуск товара, то по всему городу висят плакаты, крутят по тв. Никто не рассчитывает, что о них распространится реклама, информация бесплатно, кроме библиотеки. Хочется спросить, с чего вдруг-то. Создаете план, ну так дайте деньги на таргетинг, уличную рекламу, радио, тв. Лечить нужно не последствия, а саму болезнь. Строго говоря, вместо того, чтобы призывать отказываться от приписки, нужно было товарищу задаться вопросом, а что нужно сделать для того, чтобы библиотека реально могла выполнить этот план или нуждается этот план в корректировке. Если все зависит от личности, то процесс организован неверно. От личности должны зависеть нюансы, детали, но не базовые процессы отрасли. А у нас что? Все на личности держится, ушла личность - все развалилось. Неправильно в принципе рассматривать библиотеку как источник прямолинейного дохода. Ее надо рассматривать как возможность минимизации убытков. Например, пожарник не приносит дохода, но без него ущерб был бы несоизмеримо гораздо выше, поэтому он окупается. Тоже самое и с библиотекой. Соответственно надо рассматривать деятельность через призму организацию интеллектуальной деятельности на основе выделенных денег. Выделили N денег на рекламу, должно прийти не меньше Х людей на мероприятие. Это не марафон, чтобы соревноваться. А в этом году товарищ читатель прочел на 20% больше , чем в прошлом году, а в следующем году еще больше, чем последуюшем. Почему не задаются вопросом, почему приписки в таком масштабе и что можно сделать, вместо того, чтобы искать кто виноват и карать?».

     А ось свіженька інформація від зарубіжних колег, які уже сьогодні констатують, що книга не є найважливішою складовою бібліотеки майбутнього, адже загальна кількість видач книжок різко скоротилася за останні п'ять років. Кожен другий користувач не бере книжки з собою додому.

     З 2009 по 2014 рік загальна кількість видач книжок, інших інформаційних матеріалів різко впала на 29,5 відсотка (згідно з даними Статистичного управління Данії). 

Зниження попиту означає, що місто Копенгаген має переосмислити те, як повинні бути організовані бібліотеки найближчим часом. Данські колеги пишуть про ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ бібліотек, але аж ніяк НЕ ПРО ЗАКРИТТЯ. Адже це єдиний культурний простір, доступний для усіх, що сприяє формуванню інтелектуального потенціалу нації.

     Сьогодні вони працюють над стратегією, в основу якої покладено аналіз ситуації із зниженням популярності позичання книг. Вони розширюють пропозиції електронних книг і активізують роботу з організації соціокультурних заходів для відвідувачів. І вони не вважають, що бібліотека віджила своє, навпаки, бібліотека виходить за рамки книжкових полиць.

     Голова департаменту з культури і дозвілля Карл Крістіан Еббесен констатує:

«Ви будете бачити у бібліотеці набагато більше матеріалів для дослідження і більше простору для задоволення. Через 10 років, я впевнений, що фізичних книг буде  ще менше, ніж сьогодні. Замість цього, бібліотеки трансформуються у місця, де люди збираються навколо інтересів».

     Незважаючи на зменшення інтересу до книг, бібліотеки залишаються популярними в якості місць для зустрічей. За останні чотири роки кількість відвідувань бібліотек країни залишається стабільною на рівні 36 мільйонів.

    А як щодо ефективності використання книжкових фондів, на які витрачаються чималі бюджетні кошти?

    Цим питанням європейські бібліотеки переймаються дуже серйозно. Адже найважливіший показник - їх обертаність. Для того, щоб цей показник не зменшувався, паралельно із заходами по рекламі проводиться систематична робота по звільненню фондів від пасивної частини та його актуалізації. До прикладу, зауважу, що впродовж останніх 5 років фонди  публічних бібліотек Данії по кількості зменшилися на 40%. Списано дуже багато. У пріритеті - збільшення кількості назв, а не примірників цих назв. Ефективна система МБА спроможна задовольнити попит читачів найвіддаленіших куточків Данії.  

    Маєте що сказати? Прошу, колеги.