Це і наші пацієнти

Написати цей допис спонукав мене нещодавній випадок в Інтернет-центрі бібліотеки, коли колеги, за моїми спостереженнями, дещо упереджено поставилися до користувача з ознаками розладу психічного здоров’я.  Цієї проблеми не виникало би, якби ми володіли  основними знаннями у галузі етики й права, а також навичками щодо їх використання.

10 жовтня – Всесвітній день психічного здоров’я. Отже, вважайте, що хоч із запізненням, але цей допис присвячую і вищеназваному дню.

На жаль, в Україні практично відсутня комунальна (громадська) психіатрія й інфраструктура, що забезпечувала б її успішне функціонування. А ситуація у бібліотеках така, що кількість відвідувачів з психічними розладами, особливо Інтернет- центрів, збільшується.

 Статистика наводить дані про те, що на психічні розлади страждають понад 25% людей у певні періоди їх життя. Ці захворювання також є універсальними, тобто вражають людей усіх країн, осіб будь-якого віку, статі, багатих і бідних, міських і сільських мешканців. А публічна бібліотека є загальнодоступною установою, а значить  доступною і для таких категорій громадян.

Згідно із психосоціальною моделлю А. Мейєра, межа між психічно здоровими та психічно хворими людьми є рухливою, тобто, здорові люди можуть захворіти, якщо зазнають тяжкої психологічної травми.

Як ми називаємо користувачів з психічними захворюваннями: непередбачувані, божевільні, душевнохворі, нестабільні, неконтрольовані, істеричні, лунатики, шалені, параноїдальні, психовані, неадекватні…  Звідки у нас взялися ці переконання?

Естрагон - герой п'єси «Чекаючи на Годо» Самуеля Беккета, говорив, що «ми всі народжуємося божевільними. Дехто ним залишається ... ». До речі, згадайте, скільки геніальних представників літератури, науки, мистецтва страждали божевіллям? Можливо, вони не створили би своїх геніальних творів, якби до них упереджено ставилися у бібліотеках.  Пам’ятаймо про це.

А як щодо нас самих, колеги?  Чи є такі, яким ніколи нічого не ввижалося у книгосховищах?  Синя панчоха, сором’язлива, строга, мовчазна, стара діва, яка періодично нагадує відвідувачам про дотримання тиші у бібліотеці, - про кого це? Наша професія – діагноз? Останні святі на землі? Не буду цитувати класиків, вже якось піднімала  цю тему. А звідки ці переконання? Сила стереотипів.

Усі ЗМІ представляють психічні захворювання дуже перебільшено, і вони, безперечно, впливають на наш особистий досвід спілкування з такою категорією громадян.

Не знайшла  вітчизняних результатів досліджень, наведу США: впродовж місяця 562 газетні замітки в місцевих і державних медіа були присвячені темі психічного здоров’я і хвороб. 62% - проблемам насильства над людиною.  Але лише 3-5% від усіх випадків насильства в Сполучених Штатах скоєно  людьми з психічними хворобами.

Чому ми відчуваємо у собі невпевненість під час спілкування з такими громадянами?

Бо не володіємо достатніми знаннями. В цьому випадку найкраще рішення – більше інформації.

Якщо ми володітимемо, щонайменше, основами розуміння психічних захворювань, то буде значно менше непорозуміння і покращиться взаємодія з людьми, які страждають від психічних захворювань.

Розглянемо деякі психічні захворювання та їх прояви:

Психічні розлади - шизофренія, маревні розлади, шизоафективні розлади, шизотипія.

Шизофренія (психоз (позитивні симптоми), слухові галюцинації, зорові галюцинації, марево, розлад думок і мови, алогія,  асоціальність)

афективні розлади, біполярні розлади, депресія, клінічна депресія, дистимія.

Біполярні розлади - депресивні епізоди, постійні відчуття печалі, тривоги, провини, гнів, ізоляція, чи безвихідь; порушення сну і апетиту; втома чи втрата інтересу до зазвичай приємних занять; проблеми з концентрацією уваги; сором’язливість чи тривога; манії; підвищений настрій чи ейфорія; збільшення енергії і зниження потреби у сні; голосна мова; швидкі думки; низька тривалість концентрації уваги.

Тривожні розлади - обсесивно-компульсивні розлади; фобії, тривога; паніка; агорафобія.

Симптоми тривожних розладів - почуття побоювання або страху; проблеми з концентрацією уваги; напруженість і нервовість; роздратованість, неспокій; одержимий стан.

Розлади особистості - параноїдальний, шизоїдний чи шизотипійний розлад; соціопатія, награний чи нарцисичний стан; уникання, залежність, обсесивно-компульсивний розлад; розлад адаптації; недовіра до інших та їх мотивів; нездатність вникати в справи інших; спотворені думки або сприйняття; ігноруваня чи порушення прав інших; безладний настрій.

Імпульсивні розлади контролю - Синдром Туретта.

Дисоціативні розлади - дисоціативні розлади ідентичності (роздвоєння особистості); деперсоналізація; амнезія; деменція.

Розлади харчової поведінки - нервова анорексія, булімія, компульсивне переїдання.

Пригадую, як на лекціях в інституті, коли нас, бібліотекарів, готували як медсестер  цивільної оборони, викладач сказала, що майже усі майбутні лікарі, вивчаючи симптоми тих чи інших хвороб, лякаються, коли багато з них знаходять і у себе. Щось таке з вищеподаного переліку симптомів, я і у себе знайшла. А ви?

Нам слід пам’ятати, що наша держава гарантує «захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади».  Закон України «Про психіатричну допомогу».

Психічно хворі регулярно відвідуючи бібліотеку не завдають ніякої шкоди. Вони люблять бібліотеку, і не ризикують втратити право бути її користувачем.

Так, їх звернення чи прохання допомогти можуть бути частішими, ніж у відвідувачів із здоровою психікою, а їх запитання іноді недоречні.

Як ми повинні реагувати? Спокійно і просто, намагатись відповідати їх очікуванням.

Ми не повинні вживати у спілкуванні з ними висловів на кшталт «Це дивне запитання» або «Ваша поведінка неадекватна, і якщо ви не зупинитесь, мені доведеться попросити вас піти ", або  "Це все, чим я можу вам допомогти».

Особи, які й так нервують, починають ще більше хвилюватися і тривожитись, якщо бачать ваше роздратування. Потрібно зберігати спокій, розмовляти повільно, чітко, намагаючись скласти враження, що у вас все під контролем, просити задавати по одному запитанню.

А якщо у користувача під час перебування у бібліотеці почалися галюцинації, або він не зважає на оточуючих, говорить сам із собою, спотворює слова чи дії інших, намагається взаємодіяти з кимось невидимим?

Фахівці радять не чіпати їх, не доторкатися, не вторгатися у їх особистий простір без їх дозволу, говорити повільно, спокійно, тихо, використовувати прості конкретні слова. Ми повинні бути терплячими, знизити рівень шуму довкола, наскільки це можливо. Не сперечайтесь з хворим і не переконуйте його у тому, що то його галюцинації. Це не допомагає. Разом з тим не потрібно робити вигляд, ніби і ви також бачите галюцинації. Краще змусьте його слухати ваш голос, а не інший, і дивитися на вас. Поясніть хто ви, що ви робите і чому.

Звичайно, важливо мати чіткі правила поведінки бібліотекаря при контакті з користувачами, що мають проблеми із психічним здоров’ям? А також володіти основами знань про психічні розлади, що допоможуть розпізнати хворобу і прийняти відповідне рішення щодо користувача. Якщо ж прояви хвороби надто виражені, їх прояви заважають іншим користувачам, викликають у них і у вас острах і побоювання, варто звернутися у відповідні органи (відповідно ситуації). Зверніть увагу на цей наказ та Інструкцію.

Фахівці стверджують: основний чинник при психіатричній реабілітації — допомога такій категорії громадян набути навичок спілкування з оточенням для інтеграції в суспільство.