Обережно, авторське право

     Очевидно, що зі створенням власного сайту ЦБС виникає гостра потреба представити на ньому для широкого загалу унікальні ресурси, що є у фондах бібліотек системи. Особливо матеріали, що висвітлюють історію, архітектуру, місцевості кожного району Києва. Найчастіше такі матеріали публікуються у місцевих періодичних виданнях та довідниках. Кожною ЦБС такі джерела зберігаються постійно, адже на періодичні видання, що вміщують  краєзнавчі матеріали, трирічний термін зберігання  не поширюється.
     Звичайно, робота з оцифрування таких матеріалів і представлення їх на сайті, вітається. Але до такого кроку слід ставитись дуже зважено. По-перше, започатковуючи проект зі створення електронної колекції краєзнавчих матеріалів, слід налаштуватись на співробітництво між його учасниками, адже ними автоматично стають і видавці, і автори статей чи книг,  і користувачі.

    По-друге - регулювати роботу по здійсненню проекту  певними правовими актами: положеннями та угодами, що забезпечуватимуть захист інтелектуальної власності. Адже  всі ми добре знаємо, що в Україні діє Закон "Про авторське право та суміжні права", і вже давно Україна приєднана до Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів.
    Наголошую, що основними умовами функціонування повнотестової краєзнавчої бази є відображення в ній лише таких матеріалів, які не підпадають під захист авторських прав (70 років по смерті автора, соціально значущі документи та документи, що є продуктом колективної творчості). Інші документи, що  потрапляють під дію закону, мають регулюватися угодами з їх авторами. І попри усі наші намагання реалізовувати функцію вільного доступу до інформації, до цієї проблеми не слід ставитись легковажно.
     Якщо ви намагатиметесь вирішити проблему, до прикладу, дзвінком у редакцію вашої районної газети з усним погодженням з автором  розміщення статті  на сайті, ви зробите велику помилку. Відповідно до Закону про авторське право форма авторського договору, на підставі якого повинні бути передані майнові права, повинна бути письмовою. Звичайно, недотримання письмової форми договору не тягне його недійсність, а лише позбавляє сторони права посилатися на показання свідків. Однак, у зв'язку з особливостями авторського договору  усна домовленість майже ніколи не тягне передачу авторських прав. Як наслідок, використання твору стає незаконним і дає можливість автору або його правонаступнику подавати до суду.
      Про єдину пільгу, що її дає Закон про авторське право бібліотекам, йдеться у Статті 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом , що проголошує: 

     Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

     1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

    а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

     б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

( Підпункт "в" пункту 1 статті 22 виключено на підставі Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )

     2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

     Тобто, бібліотека має право без дозволу автора і без виплати йому гонорару здійснювати репрографічне відтворення, тобто репродукування, під яким розуміється відтворення шляхом фотокопіювання або за допомогою інших технічних засобів, інших, ніж видання. Проте дана норма аж ніяк не дозволяє ні оцифровувати (відтворювати) твір, ні розміщувати твір на сайті.

     Але засмучуватись не варто. Поле для діяльності бібліотек у їх прагненні  донести корисну і цікаву інформацію до користувачів - безмежне. Адже краєзнавчу інформацію на сайті бібліотеки можна представити не лише сухим бібліографічним списком, але оживити її. До прикладу, перший бібліографічний запис  із  списку краєзнавчих матеріалів добре було б "оживити"   посиланням на повнотекстовий електронний ресурс. В такому випадку проблеми з авторським правом не виникатиме гарантовано.