Нотатки зі Львівського бібліоФоруму

Форум для мене розпочався майже о 5-ій ранку у купе потягу, що за годину прибував до Львова. За збігом обставин я опинилася у компанії 3-х видавців, котрі бідкалися про зниження продажів книг, високі орендні платежі і відсутність підтримки з боку держави. У бібліотеці видавці (принаймі, мої супутниці) бачать не спільника, а ворога, який лишає їх потенційних покупців,  не укладає реєстр усіх видань, що виходять в Україні, до прикладу, з мистецтва, і спокійно існує на кошти платників податків. Мої аргументовані відповіді на їх претензії, (до прикладу, надсилайте нам обов'язковий примірник, - і ми зможемо укласти реєстр цих видань) видавці навіть не намагалися вислухати, обриваючи на півслові потоком необ'єктивних звинувачень. Таки добре наболіло, подумалось. Болить і бібліотекам.

Проблему підтримки та розвитку читання на форумі обговорювали видавці, бібліотекарі, науковці. Велику увагу було приділено проблемі діяльності бібліотек в рамках законодавства про авторське право. Наші намагання слідувати принципу вільного доступу  користувачів  до інформації часто ведуть до порушень прав авторів і видавців. Запам'яталася фраза Андрія Афоніна, якою він закликав не перетворювати бібліотеки на богадільні, не брати на себе функції видавців (це щодо створення електронних бібліотек). Ці проблеми обговорювалися бурхливо, моментами на емоціях. Однозначно, не всі бібліотекарі знають положення  Закону України «Про авторське право і суміжні права». Варто звертатися на офіційний веб-портал  Державного департаменту інтелектуальної власності, у розділ Рекомендації щодо застосування винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав, що розроблені з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права» і де, зокрема, чітко пояснюється, що не є об'єктом авторського права.

Надто емоційно сприйняла я виступ директора Інституту Книги в Польщі Гжегоша Гаудена, який для мене став еталоном справжнього бібліотечного культуролога і політика. Його рецепт розвитку бібліотек у країні дуже простий. Складається із чотирьох позицій:

1. Створення національного центру каталогізації ( у Польщі цю функцію виконує Варшавська національна бібліотека)
2. Підключення усіх  бібліотек до широкосмугового Інтернету
3. Навчання бібліотекарів новим технологіям
4. Інвестиції у приміщення бібліотек

Щодо пункту 1. Багатьом це не сподобається, але пояснити цю ситуацію я не змогла. У мережі Фейсбук до мене звернулася колега із Чехії, молодий науковець, із запитанням щодо кількості українських бібліотек, що мають статус національних. Вона в Україні нарахувала їх 8. Зацитую "...тільки за Наказом Президента бібліотеки дістають статус національної. Що з того випливає - які обов'язки, права бібліотек. У Чехії напр. Національна бібліотека в Празі - є методичним центром для всіх публічних бібліотек. яку роль, наприклад виконує нац. бібліотека у Львові? я просто не розумію для чого так багато нац. бібліотек...".

 Національних багато, а єдиний центр  каталогізації (чи національної бібліографії) відсутній.

Пан Гжегош повідомив, що кожна публічна бібліотека Польщі лише легким натисканням клавіші миші за декілька секунд отримує із національної бібліографічної бази запис на видання, що надійшло у фонди бібліотеки. У нас же сотні бібліографів/каталогізаторів створюють для своїх каталогів записи на одне і те ж видання.

 Пан Гжегош сказав також, що 6 років тому ситуація у бібліотечній галузі Польщі була дуже складною. Відвідування бібліотек було вкрай низьке, місцева влада їх майже не фінансувала і воліла радше зачинити, ніж утримувати. І лише законодавство утримувало їх від цього кроку.  З початком реалізації польського варіанту програми "Бібліоміст" ситуація почала змінюватися на краще.

За новою концепцією бібліотеки мають бути центрами знань і громадського життя. Бібліотека завжди була центром знань, бо це місце доступу до книжок, там є провідник – бібліотекар. Поновлення бібліотечних фондів і сьогодні залишається важливим, але ключовим для бібліотек  став безплатний доступ до комп’ютерів і швидкісного Інтернету, навчання людей старшого покоління основам пошуку інформації у мережі Інтернет. Бібліотека - місце, де матимуть змогу зустрічатися різні не­урядові організації, місце, пристосоване для проведення зустрічей. Польські бібліотеки розвиваються за схемою скандинавських бібліотек. У Польщі цю програму фінансує польський уряд, але чималу частину коштів покриває місцеве самоврядування. На державному рівні розроблена програма курсів для бібліотекарів, за якою  вони навчаються працювати по-новому, а саме: як активізовувати громадське життя, як проводити маркетинг бібліотеки.  У 2010 році польський уряд затвердив відповідну програму осучаснення приміщень бібліотек. Згідно з нею за найближчі п'ять років на реконструкцію та побудову бібліотек з державного та місцевих бюджетів  виділено 400 млн злотих (1 злотий = 2,82 грн за курсом Нацбанку.).  Це дає змогу побудувати кількасот нових бібліотек на кшталт скандинавських, тобто світлих, просторих і сучасних. Завдяки цим програмам відбувається покращання іміджу бібліотек.  

Про значення наявності доступу до мережі Інтернет у бібліотеках. У Швеції в 1990-х роках злегковажили Інтернетом – і молодь перестала приходити до бібліотек. Швеція – досить багата країна, тому там легко і швидко виправили помилку, і молодь повернулася. Інтернет привертає відвідувачів до книги нехай навіть таким чином: коли  відвідувачі  чекають своєї черги, щоб скористатися Інтернетом, вони не мають іншого виходу, як погортати якийсь журнал або книжку. Розвиток мережі Wi-Fi у бібліотеках сприяє тому,  що навіть після їх закриття молодь збирається біля приміщень і користується доступом до Інтернету.

А ще ми провели флешмоб біля пам'ятника Тарасу Шевченку, читаючи твори Кобзаря і з паперових книг, і з гаджетів. До нас долучилися і діти, і молодь, і навіть пара молодят, які у цей день одружилися. 

А ще я мала змогу поспілкуватися зі своїми віртуальними друзями з усіх куточків України, побачити "живих" відомих сучасних письменників, відомих журналістів і навіть взяти у них інтерв'ю, автографи. 

РS

Вдячна усім організаторам заходу. Скільки сил докладено, скільки безсонних ночей проведено, аби організувати, домовитись (низький уклін Ларисі Анатоліївні Луговій і її чудовій команді), виготовити та забезпечити захід рекламними матеріалами, постерами. Велике дякую за свято!