Історія одного розпису

Фото зі святкування  75-річного ювілею бібліотеки

Коли бібліотека розміщується в орендованому приміщенні, сподіватися на капітальний ремонт та кардинальне оновлення її простору, не варто. Єдиний варіант поступового оновлення - поточні ремонти, на які виділяютья невеликі кошти: десь підфарбувати, електропроводку замінити, вікно засклити, покриття підлоги замінити...  Тож коли у 2017 році вирішили освіжити фойє бібліотеки, оновити підлогу, бо старий лінолеум протерся, і покласти світлу керамічну плитку, стало питання як бути зі стіною за статуєю Лесі Українки, що її  багато років закривав спеціально виготовлений тканий  килим.

Хотілося чогось яскравішого, сучаснішого, і щоб візуально простір розширити  Вирішили зробити на ній художній розпис, включивши його в скромний кошторис ремонту. Чомусь здавалося, що підрядчик легко  знайде багато охочих показати свої ескізи майбутнього розпису і за честь їм буде зробити, по суті, подарунок бібліотеці.

Знайшлися охочі, і ескізи нам показали. Один із них зберегла для історії:

Після побаченого довелося пережити безсонну ніч і з наступного ранку рішуче самій включитися у пошуки майстра, який би реалізував нашу сміливу задумку. Стіна чекала.

З власного життєвого досвіду можу стверджувати, що сильне бажання-переживання кожного з нас  Всесвіт не залишає непоміченим, і  заздалегідь, ще до настання проблеми, готує нам шляхи її вирішення. Як,  за яких обставин, - про це не писатиму, все це завдячуючи долі, що ввела мене в середовище художників,  а почну з одного чудового серпневого вечора, коли на порозі бібліотеки з'явився Майстер.  Після спілкування з попередніми "майстрами" розпису,  не могла позбавитися відчуття недовіри: чи ж зуміють  відчути і гармонізувати розпис зі статуєю? Напевне, на той час я могла би написати дипломну роботу  на тему "Творчіть Лесі Українки в ілюстрації" :), бо, намагаючись визначитися із ескізом майбутнього розпису, назбирала велику теку ілюстрацій до творів Лесі Українки художників різних часів.
Коли визначилися з цитатами із творів Лесі Українки, що найліпше  передають роль бібліотеки у поширенні творчої спадщини поетеси, настав час для узгодження ескізів.  

Перші ескізи сприйняла дещо іронічно, і перші запитання були, а чому коричневий фон. Насправді художник планував охру, адже саме цей фон придає білосніжній статуї Лесі урочистості. А отой перший орнамент у стилі  вишиванки припав до душі. І мені вперше, за час пошуку варіантів, полегшало на душі. ) 

А потім Майстер почав пропонувати  й інші варіанти ескізів розпису:

Обрали ось цей:

Не так просто розписувати стіну, адже художники дотримуються певних законів композиційних, про які знають тільки вони.  І про засоби і способи  їх дотримання знають також тільки вони. 

А це я з Майстром на етапі майже завершення роботи.

Щаслива знайомству з цим неперевершеним художником, надзвичайно талановитим, великим трудівником і прекрасною людиною. Про нього - тут.