Десять правил для нових бібліотекарів

Відповісти на питання, яким має бути сучасний бібліотекар, легко. Важче відповідати переліченим вимогам та характеристикам. Ще важче прийняти реальність і змінити вироблене десятиліттями «рецептурне мислення». Частіше всього впровадження інновацій покладається на нових, молодих працівників, які мають волю для їх здійснення та сильну енергетику.

У своєму блозі Майкл Стівенс виклав десять правил для молодих бібліотекарів, які починають працювати у бібліотеці після отримання бібліотечно-інформаційної освіти і які прагнуть професійного росту.

*Задавайте питання. Цікавтесь бібліотечними проектами, що реалізуються, технологічними  процесами, іншими важливими питаннями бібліотечної діяльності. Це допоможе уникнути роботи в емоційно нездоровій бібліотеці. 

*Зверніть увагу на те, як персонал бібліотеки відгукується про своїх користувачів. Якщо зневажливо, їх присутність турбує, - біжіть з такої бібліотеки!

*Читайте уздовж і поперек, занурюйтеся в сучасний культурний і літературний процес. Це допоможе вам дізнатися, чим сьогодні живе користувач, тримати руку на пульсі.

*Знайте і дотримуйтеся авторського права для створення безпечного і керованого контенту на умовах закону.

*Користуйтеся 2.0 інструментами, і не тому, що це круто, а як одним із способів використання колективного інтелекту нашої професії. Використовуйте деякі канали RSS, визначіть для себе новинні сайти, групи в соціальних мережах, що інформуватимуть та надихатимуть.  

*Працюйте і грайте один з одним на ваших робочих місцях, на конференціях і в тих місцях, де обмінюються професійною інформацією. Задля покращання послуг для користувача. І створення служб. Так ви можете стати кращим бібліотекарем. 

*Управляйте собою на професійному рівні, але не лишайте себе задоволення, здивування, зацікавленості або гри. Використовуйте засоби підвищення продуктивності на ваш вибір, але будьте організовані та відповідальні. Ви не маєте бути людиною, яка при зустрічі говорить: "У мене не було часу." 

*Ніколи не дозволяйте технологіям підкорити себе. Поклоніння технологіям є пасткою.
*Прислухайтеся до досвідчених бібліотекарів, з якими перетинаєтесь. Вони знають речі. Гарні речі. Слухайте, і вони можуть підказати вам ваші майбутні рішення і плани. Вчіться з кожної розмови, зустрічі, листування. 

*Не розпочинайте роботу над впровадженням нових технологічних послуг без попереднього  ретельного планування та бачення етапів цієї роботи. Прорахуйте бюджет, штатний розклад, зауважте на приховані витрати, маркетинг і як технологія вписується в бібліотечні  послуги чи колекції, чи є актуальною для користувачів і корисною. 

Сподіваюся, ці правила будуть корисними не лише для нових бібліотекарів.

Оптимізація не значить катастрофа

Порозмірковуємо про оптимізацію.
Цей привид вже давно ходить по бібліотеках. Поки що лише зазирає у вікна. Іноді вишкірюється суб’єктивними думками таких собі журналістів, посилюючи напруженість очікування.

Зі спілкування з колегами знаю, що не оптимізація їх лякає, а її можливі принципи, підходи.

Ми досі орієнтуємося на кількісні показники. Бо саме за кількістю традиційно звітуємося: «плани кількості користувачів та документовидач виконано» (адже саме ці кількісні показники є основними для підтвердження групи по оплаті праці, до якої віднесено бібліотеку), «мережу бібліотек збережено»…

Щодо мережі. Маємо 139 публічних (загальнодоступних) бібліотек до послуг населення майже тримільйонного міста. За нормативами чинної постанови, де прописано, що кількість бібліотек у місті визначається з розрахунку 1 бібліотека на 30 тисяч населення, їх дещо більше. По кількості. А по якості? До прикладу, чи можна вважати бібліотеку-філію сімейного читання "Чапаєвка" централізованої бібліотечної системи Голосіївського району м. Києва, що має приміщення 42,1 кв.м., повноцінною бібліотекою? Які за обсягом ресурси тут можна розмістити, скільки робочих місць запропонувати користувачам?  Але бібліотечка ця потрібна, бо в мікрорайоні альтернативного публічного простору для громади не передбачено. Те ж можна сказати і про бібліотеку №137 централізованої бібліотечної системи Дніпровського району, що міститься на 48,7 кв.м., і ще про 6 публічних бібліотек Києва, що займають площу менше 100 кв. м.

 Отже, метраж площі приміщення бібліотеки є показником. що свідчить про її можливості для забезпечення високого рівня якості бібліотечних послуг. І вже давно на порі нам орієнтуватися на ось цей міждержавний стандарт, що і досі чомусь не перекладено українською мовою. Можливо, цей стандарт допоміг би у розробці нормативів по організації мережі та ресурсного забезпечення публічних бібліотек України, яких дуже потребуємо, і де було б прописано розмір мінімальної площі публічної бібліотеки, необхідної для організації сучасного і комфортного простору для населення зони обслуговування. 

 Якої площі потребує бібліотека, щоб виконувати усі покладені на неї функції? У щойно збудованої публічної бібліотеки данського міста Орхус, населення якого складає 200 тис. жителів, загальна площа приміщення бібліотеки – 28000 кв. м. !!! Про її функції та послуги прочитайте тут.

У Києві сьогодні середній показник загальної площі приміщення центральної районної бібліотеки становить 787 кв.м., а звичайної бібліотеки у складі ЦБС – 320 кв.м. Далеко нам до вищенаведених європейських розмахів. Та й не зазіхаємо на такі, бо, щоб бути привабливими для відвідувачів, ці площі мають бути наповнені відповідною кількістю сучасних інформаційних ресурсів різних видів і форматів, відповідним технічним устаткуванням та мати сучасний дизайн. 
Першими кроками на шляху подальшого розвитку та оптимального функціонування мережі (про осучаснення інтер'єру та ресурсне забезпечення поки не йтиметься) публічних бібліотек міста, на мою думку, мають стати:

- будівництво або виділення для Публічної бібліотеки імені Лесі Українки спеціального приміщення для оптимального функціонування усіх її структурних підрозділів, що наразі працюють у 8-ми приміщеннях в різних районах міста;

- включення в плани-проекти житлових комплексів на Троєщинському, Оболонському, Харківському масивах, Ново-Біличах, Південній Борщагівці, Теремках будівництво приміщення для публічної бібліотеки;

– вирішення проблеми обладнання приміщень бібліотек пандусами та іншими пристосуваннями для відвідування людей з фізичними обмеженнями та вадами зору;

- оптимізація мережі бібліотек з урахуванням соціально-економічної ситуації, затребуваності бібліотечних послуг населенням в кожному районі столиці.

Вирішення проблеми зменшення кількості малоефективних бібліотечних закладів може здійснюватися через:

- реорганізацію шляхом злиття 2-х бібліотек в одну або приєднання декількох установ до однієї найбільшої та ефективно працюючої (зі збереженням кількості бібліотечних працівників);

- скасування бібліотек-філій ЦБС, що надають неефективні або малозатребувані населенням бібліотечні послуги (з урахуванням рішення громади та колективу ЦБС), а інформаційно-бібліотечне обслуговування населення в районі скасованої філії здійснювати через організацію нестаціонарних бібліотечних пунктів, пересувними бібліотеками.

З метою оптимізації режиму роботи бібліотек провести аналіз відвідування читачів у бібліотеках за часом і днями тижня,  опитування потенційних користувачів для внесення відповідних змін.

А яка ваша думка, колеги? 

Незнання не звільняє від відповідальності. Дружнєє посланіє...

     Нещодавно закладам культури надійшло доручення від КМДА розробити плани заходів по залученню позабюджетних коштів через розвиток фандрайзингу та платних послуг. Відповідно, публічним бібліотекам міста також. 

 Основним завданням публічних бібліотек є забезпечення вільного і рівного доступу до інформації усім верствам населення, незалежно від віку, соціального статусу, рівня матеріального забезпечення, тож їх життєздатність, як необхідних суспільству соціальних інституцій потрібно забезпечувати в контексті побудови відкритого суспільства знань. Тобто, доступніше це можна сформулювати так: забезпечений громадянин може дозволити придбати собі книгу в магазині,  а бідному надається можливість скористається нею безплатно у  бібліотеці.
     У ст. 4 Закону України  "Про бібліотеки  і бібліотечну справу" прописано, що держава  "забезпечує розвиток бібліотечного обслуговування соціально незахищених верств населення". Хто є  сьогодні користувачами бібліотек? Відповідь - 90% соціально незахищені верстви населення: безробітні, пенсіонери, студенти, діти. Питання, на кому ми будемо заробляти?

     Бібліотеки є неприбутковими установами, що прописано у Положеннях та Статутах бібліотек. Вони є самостійно господарюючими суб'єктами, що мають права юридичної особи і здійснюють діяльність, передбачену установчими документами, мають самостійний баланс, поточні рахунки в установах банків, печатку. Вони створені органами місцевого самоуправління, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (ознака 0004).

     Основні послуги публічних бібліотек є безоплатними, їх загальнодоступність узаконено у ст.21 Закону України "Права громадян України, підприємств, установ і організацій на бібліотечне обслуговування забезпечуються створенням мережі бібліотек та різноманітністю їх видів, безкоштовністю основних бібліотечних послуг".

     Платні послуги, що впроваджено бібліотеками, організовані на самоокупності. Вони вводяться не для заробляння грошей, а як сервісна послуга, що покращує рівень бібліотечного сервісу. До прикладу, якщо це ксерокопіювання, то зручність для користувача цієї сервісної послуги в тому, що за потреби в копії (репринтній) певного матеріалу, тут же на місці її можна отримати за прийнятну ціну. 

     Перелік додаткових платних бібліотечних послуг затверджено чинною постановою КМУ від 12 грудня 2011 р. N 1271 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності". А він є дуже обмеженим для бібліотек (цитую): 14. Додаткові бібліотечні послуги: формування бібліографічних списків для курсових, дипломних та наукових робіт, каталогів для особистих бібліотек і бібліотек підприємств, установ та організацій; підготовка фактографічних, аналітичних, бібліографічних та інших довідок для фізичних та юридичних осіб; користування міжбібліотечним абонементом (пересилання документів), електронна доставка документів; надання послуг з оформлення електронних реєстраційних  документів користувачів бібліотек. 24. Фотокопіювання, репродукування, ксерокопіювання, мікрофільмування, мікрокопіювання з книжок, брошур,  газет, журналів, музейних експонатів, документів з фондів  бібліотек, музеїв.

     Проте реагування деяких районних  управлінь культури на зазначене  вище доручення КМДА  є дещо дивним. До прикладу, бібліотекам одного з районів Києва, що самі є орендарями приміщень, місцевою владою було рекомендовано надавати орендовані ними приміщення в суборенду. Якби ж то все було так просто: з'явилася у суборендаря потреба, до прикладу, у двохгодинному користуванні частиною приміщення  бібліотеки, заплатив за прейскурантом і отримав у тимчасове користування. Все значно складніше.

     Питання надання орендованого приміщення, що знаходиться  в комунальній власності району,  в суборенду вирішує орган, уповноважений управляти даним майном (див. ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII / Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2269-12). 

Надання нерухомого майна орендарем в суборенду дозволяється тільки за письмовою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено договором оренди. Для отримання згоди на передачу об’єкта оренди в суборенду орендар подає в департамент економіки заяву, в якій вказується: назва суборендаря;

площа, що передається в суборенду;

вид діяльності суборендаря в цьому приміщенні.

     Комісія розглядає заяву і при позитивному рішенні Комісії департамент економіки готує лист про згоду на передачу частини об’єкта оренди в суборенду. Орендар в десятиденний термін з дня прийняття рішення Комісією направляє в департамент економіки копію договору суборенди. При необхідності проводиться перерахунок орендної плати по основному договору оренди і про її зміну оформляється додаткова угода. В разі відмови орендаря від укладання додаткової угоди дозвіл на суборенду анулюється.

    Ще одне рекомендоване бібліотекам ноу-хау по зароблянню грошей - проводити платні екскурсії бібліотеками. По-перше, екскурсія бібліотекою - форма рекламного бібліотечного заходу, метою якого є залучення до користування бібліотекою через презентацію її ресурсів та можливостей, але аж ніяк не заробляння грошей.

     Шановні представники влади районних рівнів. Ви платили би за те, що законом гарантовано як безплатне, а саме  - за користування інформаційними ресурсами бібліотеки, за інформацію про склад фондів?

      І чи мають бібліотеки ваших районів такий рівень ресурсного забезпечення, щоб надавати платні послуги відповідного рівня? До прикладу, для того, щоб організувати кінопоказ в одній із центральних районних бібліотек (проект "Світле кіно мандрує бібліотеками") колеги шукали, де б позичити проектор.

     Чутки донесли, що бібліотеки ще одного району Києва  мають наміри заробляти організацією в приміщенні бібліотеки платного танцювального гуртка. Половину доходу від надання цієї послуги йтиме бібліотеці.  Проте тут і не пахне бібліотечною платною послугою, до того ж  така відсутня у переліку платних послуг, визначених постановою КМУ, це швидше знову ж таки надання приміщення в суборенду для певного виду небібліотечної діяльності (для танців). 

     Ще одне дивне бачення представниками районної влади способу заробляння грошей бібліотеками через надання платних послуг, що не вкладається в жодні законні рамки  - проведення бібліотеками платних майстер-класів для усіх вікових категорій. Майстер-клас має проводити майстер. Якщо послуга платна - потрібно заплатити майстру. Якщо цими майстрами мають бути бібліотекарі, - якому виду майстерності вони мають навчати відвідувачів, щоб вони були готові заплатити за це? Адже то зовсім інша справа, коли бібліотека за угодою про співпрацю за допомоги волонтера-аса в тому чи іншому виді творчості безоплатно здійснює цю діяльність, бо однією з функцій бібліотеки у нашому меркантильному сьогоденні є соціальна. 

     Не буду далі продовжувати перелік "ініціатив" зверху щодо платних послуг, що їх нереально реалізувати в рамках законів і без дуже неприємних наслідків для галузі. Сподіватимемось, що переможе здоровий глузд.

    Звичайно ж, кошти є критичним ресурсом для функціонування сучасної бібліотеки, підтримки її діяльності. Окрім значних витрат на придбання інформаційних ресурсів, оновлення техніки, підтримку та впровадження  ІТ, є потреба в редизайні та ремонтах приміщень. Покрити такі значні витрати лише за рахунок бюджету складно. Тому діяльність на залучення благодійних внесків та грантів є важливою.

     Щороку  до 50 відсотків нових книг, що надходять у фонди бібліотек - результат їх фандрайзингової діяльності. За допомоги спонсорів оплачувались послуги провайдерів Інтернет, проводились косметичні ремонти, придбавались канцтовари, ремонтувались фасади... Щоденно публічними бібліотеками Києва проводиться велика кількість безоплатних  заходів з участю митців, письменників, науковців, кошти на організацію та проведення яких не передбачені у кошторисі, вся ця робота базується виключно на творчих зв'язках  бібліотек.  Досвід є, і ця робота продовжується. І бібліотеки готові відповідно до  розпорядження звітувати щомісяця про те, скільки коштів залучено. Але діяти мають виключно у рамках норм закону.
Заключне положення статті 19 Закону про бібліотеки і бібліотечну справу прописує "Бібліотеки, незалежно від форм власності та підпорядкування, зобов'язані виконувати відповідні норми та правила, встановлені в галузі бібліотечної справи".
Обурює ще один факт. Відповідно до порядку визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, "заклади культури самостійно визначають калькуляційну одиницю за кожною платною послугою, щодо якої здійснюється розрахунок вартості". Так от, деякі районні управління культури зобов'язали  бібліотекарів здійснювати калькуляцію тієї чи іншої платної послуги!? Виникає питання, а що тоді входить в обов'язки економістів районних управлінь культури, туризму та охорони культурної спадщини?

Потужна платформа для просування читання. Зарубіжний досвід

В Данії головною установою, що займається просуванням літератури та читання є публічна бібліотека. Бібліотеки постійно прагнуть розвивати нові й традиційні форми діалогу з користувачами щодо літератури, як в фізичному просторі бібліотек, так і на нових цифрових платформах.

Без сумніву, публічні бібліотеки повинні задовольняти читацькі вподобання і потреби користувачів. Але поняття відповідності бібліотечних фондів потребам користувачів поступово зміщується в бік орієнтації читачів в масиві літератури, що здійснюється через діалог між бібліотекарями та читачами. Сьогодні більша частина цього діалогу відбувається в Інтернеті.

Данський сайт під назвою Litteratursiden (у перекладі -  Літературна сторінка) є гарним прикладом того, яким чином здійснюється орієнтування данського читача. Це також приклад того, як за допомоги нових інформаційних технологій здійснюється просування читання.

Яким чином утримуються публічні бібліотеки Данії і з яких коштів реалізують проекти розвитку?

Літні бібліотечні програми для дітей. Зарубіжний досвід

У дитячому відділі бібліотеки Джексонвіля що у Флориді (США) два-три роки тому більша частина бібліотечних програм була орієнтована на дітей дошкільного віку. Сьогодні тут реалізуються літні програми для дітей та молоді віком до 18 років. До прикладу, для дітей віком до 12 років розроблена літня прогама читання, що заохочує дітей читати через відстеження кількості прочитаних книг і отримання за це призів. Певні умови, що прописані програмою для дітей, та контрольні показники читання заохочують дітей до читання протягом літа. Заохочується читання розважальної літератури, коміксів, книг без тексту.  За кожні 30 хвилин, що діти читають, вони отримують наклейку до свого щоденника читання. В якості іншого стимулу вони отримують "листок" з гігантського "дерева читання". За кожні 15 годин читання вони отримують у подарунок книгу та приз. Для груп дітей віком 9-12 років щочетверга о 14.00 у Головній бібліотеці проводяться заняття на альтернативні теми: імпровізація, складання текстів, ліплення та ін. видів творчості. Підлітки 12-18 років запрошуються шосереди для створення графічних романів,  виготовлення японського паперу, інших цікавих занять. Є кілька програм для малюків дошкільного віку. І це не лише читання вголос. По четвергах у Головній бібліотеці їм пропонується рухлива  програма з живою гітарою та співами. Є коротка програма для найменших, що включає в себе віршики, пісні, пальчикові ігри та книги для розвитку мови і позитивної взаємодії між батьками і дитиною. Тут більше про програми, що пропонує бібліотека.

 А ще бібліотека приваблює прохолодою її приміщень у літню спеку. І дизайном інтер'єру. Про такі кажуть "Я б там жив!".