Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

Недостатньо знати, треба і застосовувати. Недостатньо хотіти, треба і робити. Гете

середу, 31 серпня 2016 р.

Бібліотека на службі у поліції

Бібліотека вже давно не лише зібрання книг.
Cлужба поліції зачинає деякі свої дільниці, а заяви від громадян про правопорушення та злочини отримуватиме за допомогою співробітників бібліотеки. 
Поліція Норфолк за півроку має розробити та впровадити проект, а співробітники бібліотеки пройти навчання, щоб допомогати громадянам заповнювати нові онлайн-форми, якщо вони хочуть повідомити поліцію про будь-яку проблему. Однак критики проекту характеризують його як "дуже тривожний", і побоюються, що жертви злочинів можуть відчувати себе некомфортно, розкриваючи їх деталі в громадському місці. Проблема і в зайнятості бібліотекарів іншими обов’язками, що заважатиме їм належним чином обслужити кожного, хто звертається.
Реалізація проекту має розпочатися наприкінці вересня, коли поліція Норфолк  реконструює свій веб-сайт, щоб люди могли заповнювати форми та повідомляти про злочини, нещасні випадки в Інтернеті. Керівники поліції вважають, що ця бібліотечна служба замінить інформаційне бюро, що укомплектоване цивільним персоналом, та зекономить витрати на його утримання. Адже лише 2 % від загального числа зареєстрованих інцидентів, менше, ніж один запит кожні два дні надходять через бюро. Переважно повідомлення надходять на екстренні телефонні номери поліцейської служби та служби НС. Тож представники громадськості, які прибуватимуть в поліцейську дільницю, перенаправлятимуться у місцеву бібліотеку. 
Співробітники бібліотеки також зможуть допомогти клієнтам надіслати онлайн-запити про втрачені та знайдені предмети. Цей пілотний проект є гарним прикладом позитивного партнерства, і більшість представників громадськості і поліції вважають, що цей проект буде природним продовженням шляху розвитку бібліотек як місць допомоги і підтримки людей, надання доступу до дуже широкого спектру суспільних послуг та чекають результатів реалізації проекту з інтересом. 

неділю, 21 серпня 2016 р.

Де розжитися насіннячком? У бібліотеці!

У бібліотеці Robarts Library при Університеті Торонто люди не лише отримують книги та інші інформаційні джерела. Тут знаходиться одна з філій Бібліотеки насіння Торонто (Toronto Seed Library), де кожен бажаючий може «запозичити» трохи насіння овочів і фруктів завдяки програмі, спрямованій на популяризацію садівництва. 
Перше відділення Бібліотеки насіння з'явилося в 2012 році. За минулі чотири роки ця ініціатива розрослася до мережі з 22 філій, де роздають щонайменше 100000 пакетиків насіння. Багато з них дісталися іммігрантам і людям, які ніколи раніше не займалися садівництвом. 
 Потреба з такому закладі з’явилася тому, що до недавнього часу не можна було так просто купити насіння, люди просто збирали його і обмінювалися ним між собою. Багато в чому Бібліотека насіння схожа на звичайну публічну бібліотеку. Доступна кожному. Тих, хто взяв насіння в бібліотеці, просять зібрати нове насіння з того, що у них виросте, і «здати» його назад. Окремо вітаються різні сорти одного виду - з їх допомогою поліпшується біорізноманіття. У бібліотеці також проходять семінари з питань збирання насіння.
Наближається пора, коли бібліотекарі зазирають на свої бібліотечні клумби (і не тільки на свої), аби не пропустити момент і вчасно зібрати насіння квітів для наступного сезону. Добре було б мати такі пакетики на виставках книг по квітникарству та огородництву, що їх так любимо ми організовувати. Чому б не спробувати. Особливо тим бібліотекам, де є відповідні любительські об’єднання, або тим, що хотіли би їх мати. Звідси

вівторок, 16 серпня 2016 р.

Про найважливіше: формування фондів

Сьогодні на порядку денному стоїть питання оновлення бібліотечних фондів кращими творами української та світової літератури, рейтинговими, запитуваними виданнями. В умовах, коли фонди бібліотек практично не поповнювалися через відсутність фінансування, а відпрацьовану роками систему комплектування було зруйновано, процес формування фондів дуже ускладнився. Виникла така ситуація, коли частиною фонду і користуватися стало неможливо, і списати страшно, бо з чим же зостанемось? 
Публічні бібліотеки отримали у спадок книжкові фонди, частина яких стала мертвою ще за радянських часів, адже їх комплектування визначалось державною політикою. Минулий і нинішній роки стали переломними для київських бібліотек в плані змін на краще. 
По-перше, фонди сьогодні поповнюються новими книгами за державною програмою «Українська книга» (цього року держава видалила на реалізацію програми 42 млн. грн.), по-друге, книгами, виданими за кошти міста, адже в рамках Міської цільової програми на 2016 – 2018 роки «Київ інформаційний» Київська міська влада цього року на підтримку книговидання та популяризацію читання у столиці виділила 1 млн. грн., по-третє, книгами, придбаними за виділені кошти з міського та районних бюджетів. Саме тут відповідальність за якість придбаних видань, їх відповідність запитам користувачів лягає на працівників бібліотек.
Про саму процедуру придбання писати не хочеться. Адже окрім нічим не виправданого відтягування часу, коли книга, нарешті, потрапить на полицю бібліотеки, купи витраченого часу та головної болі бібліотекарів, що займаються процедурою придбання, ця тяганина ніякої економії бюджетних коштів не дає. Адже найнижча ціна завжди у виробника товару, а не у посередника.
Крім формування списків запитуваних читачами книг для придбання, ми зобов’язані ретельно та зважено відбирати новинки, пропоновані видавництвами, рейтингові книги, премійовану літературу.

Популярні публікації блогу